Пухлини кісткової тканини поділяються на доброякісні та злоякісні, також вони бувають первинними (ростуть безпосередньо зі структур кістки) та вторинними (метастази інших злоякісних пухлин в кістки).

Серед доброякісних пухлин кісткової тканини найчастіше зустрічаються:

• Аневризматична кісткова кіста – це утворення, що поступово збільшується, виникає зазвичай у віці до 25 років. Це кістозне ураження, що розвивається, як правило, в метафізах довгих трубчастих кісток. З симптомів характерні біль та локальна припухлість. Найбільш успішним методом лікування є хірургічне видалення всієї ураженої ділянки.
• Доброякісна гігантоклітинна пухлина кістки – найчастіше вражає осіб віком 20-30 років, виникають такі утворення в епіфізах та дистальних метафізарно-епіфізарних областях. Ці пухлини вважаються локально деструктивними. Вони продовжують ріст, руйнуючи кістку, можуть зрештою зруйнувати всю кісткову тканину і поширитися на м’які тканини. Такі пухлини часто рецидивують після лікування.
  У поодиноких випадках гігантоклітинна пухлина кістки може метастазувати у легені. Для підтвердження діагнозу необхідне виконання біопсії. Лікування комплексне, часто з використанням препаратів імунобіологічної дії.
• Хондробластома – рідкісна пухлина, яка найчастіше розвивається в осіб віком від 10 до 20 років. Виникаючи в епіфізі, вона може рости та руйнувати кістку і прилеглий суглоб. Пухлину видаляють хірургічним шляхом. Частота місцевих рецидивів становить від 10 до 20%.
• Хондроміксоїдна фіброма зустрічається дуже рідко і зазвичай у віці до 30 років. Проксимальний відділ великогомілкової кістки і крило клубової кістки є типовими локалізаціями. Після проведення біопсії лікування хондроміксоїдної фіброми полягає в хірургічному висіченні або вишкрібанні та кістковій пластиці.
• Енхондрома може зустрічатися у будь-якому віці, але частіше виявляються у людей віком від 10 до 40 років. Вони розташовуються зазвичай у метафізарно-діафізарній ділянці всередині кістково-мозкового каналу. Ці пухлини зазвичай безсимптомні, але можуть рости та викликати появу больового синдрому. Вони часто виявляються випадково при рентгенологічних дослідженнях, виконаних з іншого приводу.
  Безсимптомна енхондрома не потребує проведення біопсії, видалення або іншого лікування, але потрібно проводити диференційний діагноз з рідкісною, але злоякісною пухлиною хондросаркомою.
• Неосифікуюча фіброма (фіброзний кортикальний дефект, фіброксантома) є доброякісним фіброзним новоутворенням кістки. Зазвичай вони виникають в області метафізів, особливо часто в дистальному відділі стегна, в дистальному та проксимальному відділах великогомілкової кістки. Вони можуть прогресивно збільшуватися та ставати мультиосередковими. Невеликі неосифікуючі фіброми протікають безсимптомно. Однак при залученні близько 50% діаметра кістки з’являються болі і збільшується ризик патологічних переломів.
  
  Неосифікуючі фіброми зазвичай виявляють випадково при інструментальному дослідженні (наприклад після травми). Маленькі неосифікуючі фіброми не вимагають лікування, але пацієнт повинен перебувати під наглядом. Дефекти, що викликають біль і становлять більше 50% від діаметра кістки, є показанням до видалення та трансплантації кістки, що дозволяє знизити ризик патологічного перелому.
• Остеоїд-остеома найчастіше зустрічається в молодому віці (зазвичай від 10 до 35 років) у довгих кістках, але може виникати у будь-якій кістці скелету. Характерні болі, що зазвичай посилюються ночами. Виконують КТ або МРТ, які є найбільш інформативними діагностичними методами. Абляція патологічного вогнища в межах невеликої зони з використанням радіочастотної черезшкірної енергії в більшості випадків дає сприятливі результати. Рідше ці пухлини видаляють хірургічним шляхом.
• Остеобластома є рідкісною доброякісною пухлиною, яка складається з тканини, гістологічно подібної до остеоїд-остеоми. Остеобластома набагато частіше зустрічається у чоловіків, зазвичай у віці від 10 до 35 років.
  

  ---

  Пухлина розвивається в кістках хребта, гомілки, кистях та ступнях. Це пухлина, що повільно росте та має здатність руйнувати нормальну кістку. Візуалізація здійснюється шляхом звичайної рентгенографії, КТ та МРТ. Зазвичай відкрита біопсія служить основою для постановки точного діагнозу. Лікування потребує хірургічного втручання.
• Остеохондрома – найбільш поширена доброякісна кісткова пухлина з можливою локалізацією у будь-якій кістці, але найчастіше – в області епіфізів довгих кісток.
  

  ---

  
  Найчастіше вони виникають у людей віком від 10 до 20 років, бувають як одиничними, так і множинними. Відзначається сімейна схильність до розвитку множинних остеохондром. Видалення показано, якщо пухлина здавлює великий нерв або судину, викликає болі, порушує ріст або при візуалізації має деструктивний вигляд, що дозволяє припустити у злоякісну хондросаркому.
• Остеома – це ділянка з рівномірно щільною кісткою, яка є доброякісною. Вони найбільш поширені в кістці черепа та області навколо носових кісток і рідко зустрічаються в осьовому скелеті або тазі. Невеликі остеоми називають кістковими острівцями. Вони не болючі і часто виявляються випадково на рентгенограмі.
  Діагноз встановлюється виходячи з даних рентгенологічного дослідження. У разі сумнівного діагнозу допоможе проведення МРТ дослідження. Остеоми не вимагають проведення біопсії.
  
  

Серед злоякісних пухлин кісткової тканини найчастіше зустрічаються:

• Множинна мієлома є найбільш поширеною первинною злоякісною пухлиною кістки, але часто вважається пухлиною з клітин кісткового мозку в межах кістки, а не первинною кістковою пухлиною, оскільки вона має гемопоетичне походження. Навіть якщо множинна мієлома вважається гематологічною пухлиною, виявлену аномалію скелета необхідно диференціювати з іншими пухлин кісток. Множинна мієлома виникає переважно в осіб старшого віку. Кісткові зміни добре піддаються лікуванню методом променевої терапії.
• Остеосаркома (остеогенна саркома) є найбільш поширеною злоякісною первинною пухлиною кістки (якщо вважати мієлому пухлиною з клітин кісткового мозку, а не первинною кістковою пухлиною) і є дужне агресивною. Вона найчастіше виникає у віці від 10 до 25 років, хоча може розвинутись у будь-якому віці. Існує генетична схильність, особливо у дітей, які є носіями гена спадкової ретинобластоми (варіанти гена RB1) та синдрому Лі-Фраумені (ген TP53).
  Остеосаркома продукує злоякісний остеоїд (незріла кістка) із пухлинних кісткових клітин. Зазвичай розвивається в області колінного суглоба (у дистальному відділі стегна частіше, ніж у проксимальному відділі великогомілкової кістки) або в інших довгих кістках, особливо в метафізарно-діафізарної області і може метастазувати, зазвичай, у легені або інші кістки.
  Типові симптоми – біль та припухлість у місці ураження.
• Адамантинома – зустрічається рідко (<1% злоякісних пухлин кісток) і найчастіше розвивається в ділянці гомілки. Зазвичай пухлина вражає підлітків та 20-ти літніх людей, але може реєструватися у будь-якому віці. Адамантинома розвивається повільно і в більшості випадків проявляється у вигляді болю та локальної припухлості. Метастазування може відбуватися, переважно у легені, але трапляється досить рідко. Лікування адамантиноми полягає в її великій резекції та відновленні дефекту кістки. В окремих випадках виконується ампутація.
• Хондросаркома – це злоякісна пухлина хрящової тканини. Вони відрізняються від остеосаркоми з клінічної точки зору, терапевтичними методами та прогностичними факторами. 90% із усіх хондросарком є первинними.
  Хондросаркоми найчастіше з’являються у людей похилого віку. Вони часто розвиваються в плоских кістках (наприклад, таз, лопатка), але можуть розвиватися в будь-якій частині будь-якої кістки (серед довгих кісток найчастіше уражається стегнова і плечова кістка).
• Хордома – рідкісна пухлина, що розвивається із залишків ембріональної хорди. Ця пухлина найчастіше локалізується в кінцевих відділах хребта, зазвичай у ділянці крижової кістки або поруч із основою черепа.
  Хордома крижово-куприкової області викликає майже постійні болі. При хордомі у основі черепа можливі симптоми ураження черепних нервів, частіше окорухових.
  Симптоми хордоми можуть проявлятися протягом місяців і навіть років до встановлення діагнозу. Якщо пухлина розташована в крижово-куприковій ділянці, то часто можливе радикальне видалення. Хордоми основи черепа зазвичай недоступні видаленню, але можуть відповідати на променеву терапію.
• Кісткова саркома Юінга – це пухлина кістки, представлена дрібними округлими злоякісними клітинами, з піком захворюваності між 10 та 20 роками життя. Вона вражає переважно кістки кінцівок, хоча може відзначатися у будь-яких інших кістках. Саркома Юінга має тенденцію до значного поширення, іноді захоплює всю кістку. Найчастіші симптоми – біль та припухлість у місці ураження. Лікування пухлини включає різні комбінації оперативного втручання, хіміотерапії та променевої терапії.
• Фібросаркома та недиференційована плеоморфна саркома (злоякісна фіброзна гістіоцитома кістки) – ці пухлини подібні за своїми характеристиками з остеосаркомами, але продукують фіброзні пухлинні клітини, вражають ту ж вікову групу та створюють подібні проблеми. Лікування та результат для виражених змін подібні до таких при остеосаркомі.
• Лімфома кістки (відома раніше як ретикулосаркома) вражає дорослих, зазвичай віком від 40 до 50 років. Як правило, це дифузна В-великоклітинна лімфома. Вона може виникнути у будь-якій кістці. Вона може розвиватися у вигляді первинної кісткової пухлини, у комбінації з аналогічними пухлинами інших тканин або як метастаз відомого лімфопроліферативного захворювання.
  Біль та припухлість є звичайними симптомами лімфоми кістки. Нерідко зустрічаються і патологічні переломи кісток. Кісткові лімфоми, як правило, лікуються шляхом системної хіміотерапії.
• Злоякісна гігантоклітинна пухлина зустрічається рідко і зазвичай локалізується наприкінці однієї з довгих кісток скелету. Для злоякісної гігантоклітинної пухлини, що розвинулася з попередньої доброякісної гігантоклітинної пухлини, характерна резистентність до променевої терапії. Виконуються МРТ та біопсія для встановлення діагнозу. Лікування злоякісної гігантоклітинної пухлини таке ж, як і при остеосаркомі.
• Метастатичне ураження кісток зустрічається в 100 разів частіше, ніж первинні злоякісні ураження. Будь-яка злоякісна пухлина може метастазувати в кістки, але найчастіше це відбувається при раку молочної залози, легень, простати, нирок, щитовидної залози, товстого кишечнику. Метастази проявляються болями у кістках, хоча можуть деякий час залишатися безсимптомними. Симптоматика кісткових метастазів може виникнути раніше, ніж клінічні прояви первинної пухлини, або розвинутись у пацієнтів із встановленим діагнозом злоякісного новоутворення.