Депресія

Депресія – це стійкий, глибокий стан пригнічення, що тримається тижнями, а іноді й місяцями. Людині важко вийти з цього внутрішнього туману: звичні речі її не радують, активність падає, інтерес до життя зникає, все навкруги «стає сірим». Цей розлад не є рідкістю. За результатами масштабних досліджень, депресивні стани переживає приблизно кожен двадцятий житель планети. Але статистика ще більш показова, коли дивитись на неї з гендерної точки зору: у жінок депресію діагностують приблизно вдвічі частіше, ніж у чоловіків – близько 20% проти 10% відповідно. Причин багато – від гормонального фону до суспільного навантаження. 

Депресивний стан є серйозною проблемою для України, що підтверджується численними дослідженнями та статистичними даними. Згідно з інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 6% українського населення страждає від депресії, що є одним із найвищих показників у Європі. ​У 2021 році ситуація була складною: лише 12,6% українців із великим депресивним розладом отримували мінімально адекватне лікування, що перевищує середній світовий показник у 9,1%. 

У 2022-2025 рр. психічне здоров’я населення в Україні зазнало значних випробувань. За даними Міністерства охорони здоров’я України, з лютого 2022 р. було зафіксовано понад 9 млн звернень громадян за допомогою з питань психічного здоров’я, з яких понад 4 млн припадають на 2023 рік. 

Причини депресії

Депресія – це складний стан, який розвивається під впливом трьох взаємопов’язаних факторів: психологічних, біологічних та соціальних. Саме такий комплексний підхід лежить в основі психобіосоціальної моделі, яка сьогодні є найпоширенішим поясненням причин виникнення депресивних розладів. Далі роздивимося більш докладно, чому виникає депресія.

Біологічні чинники включають фізіологію мозку, нейрохімічні процеси, генетику та стан фізичного здоров’я. Зниження рівня серотоніну, дофаміну та норадреналіну може призводити до пригніченого настрою, втрати мотивації та енергії. Також вагоме значення у розвитку патологічного стану має спадковість: у людей, чиї родичі страждали на депресію чи інші розлади настрою або психічні захворювання, ризик зустрітися з депресивним станом значно вищий.

Супутні хронічні хвороби (ендокринні порушення, серцево-судинні патології, розсіяний склероз тощо) теж підвищують вразливість до депресії. Не проходить безслідно і вплив медикаментів, алкоголю або нестача сну – мозок реагує на це зміною роботи нейромедіаторів. Особлива група ризику розладу – післяпологові депресії, які, до речі, можуть з’являтися не лише у жінок, але і у чоловіків.

Психологічні чинники включають внутрішній світ людини, її особистісні риси, мислення, реакції на стрес та пережиті травми. Люди з низькою самооцінкою та схильністю до песимізму мають вищий ризик зануритися у депресивний стан. Вразливість до депресії в дорослому віці також формують дитячі психологічні травми, нехтування, емоційне чи фізичне насильство. Депресивні епізоди можуть виникнути і на фоні надмірної тривожності, перфекціонізма, відсутності вміння конструктивно справлятись із труднощами.

Соціальні чинники розвитку депресії:

• Самотність та відсутність підтримки.
• Втрата роботи.
• Фінансові труднощі.
• Сімейні проблеми.
• Війна та еміграція, втрата дому.
• Відсутність стабільності.
• Завищені соціальні очікування.

Жоден із цих факторів окремо не є абсолютною причиною депресії. Її розвиток зумовлений комбінацією чинників із трьох різних груп. Це відбувається, коли біологічна вразливість поєднується з особистими труднощами та соціальними викликами. Тоді і формується основа для розвитку депресивного стану. Саме тому важливо дивитися на людину цілісно: не лише з боку аналізів чи симптомів, а з урахуванням її історії, оточення та внутрішнього світу.

Якщо вчасно розпізнати симптоми депресії та підібрати дієвий курс лікування, це може суттєво покращити психоемоційний стан, повернути життєві сили та врівноважити настрій. У медичному центрі «Maimonides» ви маєте можливість звернутися по фахову допомогу до психіатра, невролога або клінічного психолога – як під час особистої зустрічі, так і онлайн. Це особливо зручно для тих, хто цінує комфорт і потребує підтримки незалежно від свого місцезнаходження. Своєчасне виявлення депресії дозволяє скласти індивідуальний план терапії та запобігти поглибленню стану в майбутньому.

Класифікація

Депресія – це цілий спектр станів, які відрізняються між собою за глибиною, тривалістю, причинами та навіть способом прояву. Щоб краще розуміти, з чим маємо справу, лікарі розрізняють кілька видів депресії. 

За перебігом та тривалістю:

• Епізодична депресія. Це окремий період пригніченого стану, який триває щонайменше 2 тижні. Людина відчуває втрату інтересу до життя, зниження енергії, порушення сну, зміни апетиту. Після завершення епізоду можливе повне відновлення.
• Рецидивуюча депресія. Коли депресивні епізоди повторюються протягом життя, з періодами ремісії. Часто вимагає довготривалої підтримки та профілактичного лікування.
• Хронічна депресія (дистимія). Менш виражений за симптомами стан, але триває роками. Людина може функціонувати, працювати, спілкуватися, але все це робиться «на автоматі», без радості чи внутрішньої участі. Зазвичай починається ще в юності і може тривати все життя без лікування.

За ступенем тяжкості:

• Легка депресія. Основні симптоми депресії наявні, але не критичні. Людина здатна справлятися з щоденними справами, хоч і з труднощами. Часто ігнорує свій стан або сприймає його як перевтому.
• Помірна депресія. Стан, який уже серйозно впливає на роботу, навчання, соціальну активність. Людина починає уникати спілкування, втрачає апетит або сон, знижується концентрація уваги.
• Тяжка (велика) депресія. Повна втрата інтересу до життя, глибока апатія, можуть з’являтися думки про самогубство. У важких випадках спостерігається повна втрата працездатності, є потреба в госпіталізації.

За походженням:

• Ендогенна депресія. Виникає «нізвідки», без очевидного зовнішнього приводу. Пов’язана з внутрішніми біохімічними порушеннями в мозку. Часто має спадкову основу. Може супроводжуватися так званим «ранковим загостренням», коли стан найгірший зранку, поступово полегшується увечері.
• Реактивна (психогенна) депресія. Є реакцією на травматичну подію: втрату близької людини, розлучення, звільнення, війну тощо. Супроводжується тривожністю, нав’язливими думками, сльозливістю. Людина пов’язує свій стан із певною подією.

Специфічні форми:

• Сезонна депресія (САР – сезонний афективний розлад). Пов’язана з дефіцитом сонячного світла (особливо восени та взимку). Люди відчувають пригнічення, втому, надмірну сонливість, тягу до солодкого. У регіонах із затяжною зимою це доволі поширене явище.
• Атипова депресія. Зовні може виглядати не як депресія: людина усміхається, спілкується, але всередині у неї повна емоційна спустошеність. Часто супроводжується підвищеним апетитом, вагою, надчутливістю до критики, тривожністю.
• Післяпологова депресія. Може розвиватися впродовж кількох тижнів або місяців після народження дитини. Відрізняється глибоким почуттям провини, тривожністю, втомою, байдужістю до дитини. Не слід плутати з таким станом як «бебі-блюз», який проходить самостійно.
• Психотична депресія. Найважча форма, коли до типових ознак депресії додаються маячні ідеї, слухові галюцинації, параноя. Цей стан потребує негайної медичної допомоги, часто госпіталізації.

Як проявляється депресія

Симптоми депресії діляться на дві великі групи: основні та додаткові. Основні прояви характерні для кожного, хто страждає розладом в будь якій мірі (легкій, середній чи важкій). Додаткові симптоми доповнюють та індивідуалізують картину хвороби. В кожному окремому випадку одні із можуть бути в наявності, а інші не спостерігаються.

Психоемоційні прояви депресії – це ті відчуття, які людина переживає всередині. Вони часто непомітні для оточення, але спустошують зсередини. Людину турбує тривалий пригнічений настрій, втрата інтересу до всього, що раніше захоплювало, відчуття безнадії та безпорадності, постійне почуття провини. З’являється так зване емоційне «оніміння» – стан, коли сльози не йдуть, навіть коли біль душить.

Депресія змінює мислення людини. Воно стає уповільненим, важко приймати рішення навіть щодо простих речей. Знижується концентрації уваги, усе «випадає» з голови. Все, що робиться, здається провальним, а власне життя – помилкою. Не завжди з суїцидальним наміром, але як втеча від болю спостерігаються нав’язливі думки про смерть.

Фізичні symptoms will help to suspect something wrong with the child's health при депресії, з якими пацієнт спершу звертається не до психіатра, а до терапевта, невролога чи гастроентеролога:

• Безсоння або, навпаки, надмірна сонливість.
• Втрата або набір ваги.
• Зміни апетиту.
• Головний біль.
• Важкість у грудях.
• Розлади шлунково-кишкового тракту.
• Загальна слабкість та втрата енергії.
• Зниження лібідо.

Інколи саме оточення помічає, що з людиною щось не так. Вона перестає спілкуватися навіть з близькими людьми, знижуються гігієнічні навички (елементарно перестає чистити зуби, приймати душ, мити волосся), зловживає алкоголем чи заспокійливими препаратами, перестає займатися навчанням, хатніми справами.

Стадії депресії

Лікарі виділяють кілька стадій депресії, які допомагають краще зрозуміти, на якому етапі варто звернути увагу і не дозволити хворобі захопити контроль над життям.

Початкова стадія (провісники)

Це найпідступніша фаза депресії , бо симптоми часто списуються на втому, стрес або «осінній настрій». Зникає інтерес до справ, які раніше тішили, думки стають повільнішими, важче концентруватись, людина відчуває втому навіть після відпочинку, знижується емоційна чутливість. Часто на цьому етапі люди ще «тримаються», але вже втрачають смак до життя. Це найкращий момент для втручання, бо ще не все встигло заглибитися.

Стадія загострення (розпалу)

Саме тут розлад проявляється повною мірою, як хвороба. Які симптоми депресії типові для цієї стадії:

• постійний пригнічений настрій, незалежно від обставин;
• порушення сну (або безсоння, або надмірна сонливість);
• сильна втома, яка не проходить;
• втрата апетиту або, навпаки, переїдання;
• відчуття безнадії, вини, власної «непотрібності»;
• зниження працездатності;
• ізоляція від оточення.

Людина ніби живе в тумані, їй важко думати, говорити, реагувати. Все навколо бачить як сіре й порожнє.

Стадія глибокої депресії (клінічної)

Це стан повного емоційного виснаження. Характерні симптоми: людина не відчуває сенсу життя, байдужа до всього, повністю ізолює себе від соціуму, з’являються нав’язливі думки про смерть або самогубство, іноді – порушення сприйняття реальності (у важких випадках). Також характерні фізичні симптоми: біль у тілі, серцебиття, тремтіння, відчуття кома в горлі. Ця фаза депресії вимагає обов’язкового медичного втручання. Без фармакологічної та психотерапевтичної підтримки людина може втратити контроль над собою.

Стадія відновлення

Після лікування депресії або зміни життєвих умов людина починає відчувати поступове полегшення. Знову повертається енергія, з’являється бажання спілкуватися та працювати, емоції стають теплішими, кольори – яскравішими, думки про майбутнє знову викликають не страх, а цікавість. Цей етап також потребує уваги, оскільки після покращення можливі рецидиви. Тут важливо мати підтримку друзів, психолога, лікаря та самого себе.

Прогноз

Депресія не є вироком. Це стан, з якого можна вийти, але не завжди легко й не за один день. По-перше, прогноз залежить від типу розладу. Легкі епізоди депресії часто минають після психотерапії або короткого курсу медикаментів. У разі рекурентної депресії, де епізоди повторюються, слід говорити про хронічний розлад настрою, і тут важливо навчитися жити з ремісіями, тримаючи себе під контролем. По-друге, важливе значення мають тривалість і глибина епізоду. Чим довше людина живе з депресією без лікування, тим глибше вона вростає у психіку, але навіть із затяжними формами можливе поступове, хоч і повільне одужання – за умови, що пацієнт залучений до процесу.

Також прогноз при депресії залежить від наявності супутніх проблем. Тривожні розлади, залежності, хронічні хвороби ускладнюють процес, але не виключають одужання. Якщо є психосоціальні травми, наприклад, втрата близької людини, наслідки війни, еміграція, слід працювати і з травматичним компонентом.

Близько 80% пацієнтів із депресією, які звернулися за професійною допомогою, досягають покращення. У частини з них можливі рецидиви, але при грамотному підборі лікування ризик значно знижується. Прогноз при депресії завжди індивідуальний, але загалом оптимістичний, якщо людина не залишається з хворобою наодинці. Найгірший сценарій — ігнорування стану, спроби «витримати», «перетерпіти». Найкращий – звернення до спеціаліста, турбота про себе й віра в зміни.

Diagnostics

Починається все з бесіди із пацієнтом. Лікар з’ясовує його настрій, зміни у поведінці, наявність когнітивних порушень (складність мислити, приймати рішення, забудькуватість), фізичні симптоми (скільки спить, чи змінився апетит, чи є хронічна втома), початок і перебіг проявів розладу настрою. Також виявляються стресові чинники, збирається сімейний анамнез (чи були в родичів подібні стани). З великою обережністю та делікатністю спеціаліст дізнається про наявність суїцидальних думок. Ця розмова не є формальністю. Вона допомагає встановити зв’язок, зрозуміти внутрішній світ людини, її спосіб мислення і переживання.

Щоб встановити наявність розладу, лікар користується ICD-11 або DSM-5 – міжнародними класифікаціями психічних розладів. Мають бути присутні щонайменше 5 симптомів із переліку із тривалістю не менше двох тижнів. Також використовуються допоміжні інструменти, які дозволяють оцінити глибину і тяжкість симптомів, особливо на старті лікування або для динаміки. Це шкали та опитувальники. Найчастіше використовуються:

• Шкала Гамільтона (HAM-D) – класична для оцінки тяжкості депресії.
• BDI-II (шкала депресії Бека) – зручна форма самооцінки.
• Шкала Занга – ефективний і короткий інструмент для первинного скринінгу.

Іноді депресивний стан являється не окремим психічним розладом, а симптомом іншого захворювання. Тому, щоб дізнатися яка причина депресії, лікар може призначити пацієнту аналізи на гормони щитоподібної залози (ТТГ, Т3, Т4), загальний і біохімічний аналіз крові, КТ/МРТ головного мозку, консультації суміжних фахівців (невролога, ендокринолога, інфекціоніста). Це дозволяє виключити соматичні причини депресивних симптомів, наприклад, гіпотиреоз або пухлину мозку.

Депресія: як лікувати?

Лікування депресії є комплексним процесом, що передбачає індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Основні методи терапії включають медикаментозне лікування та психотерапію, які часто поєднуються для досягнення оптимальних результатів. Також важливо звернути увагу на зміну способу життя і наявність підтримки з боку сім’ї та близького оточення.

As a rule, drug therapy

Основа біологічного лікування депресії – антидепресанти. Вони впливають на хімічний баланс у мозку, зокрема на рівень нейромедіаторів: серотоніну, дофаміну і норадреналіну.

• СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну) – використовуються найчастіше, бо мають м’який профіль побічних ефектів.
• СІЗЗСіН (інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну) – ефективні при поєднанні депресії з соматичними скаргами.
• Атипові антидепресанти – можуть використовуватись при порушеннях сну або при низькій енергії.
• Трициклічні антидепресанти та інгібітори МАО – використовуються рідше через побічні ефекти, але дуже ефективні у тяжких випадках.

Ефект від препаратів не настає миттєво. Зазвичай покращення починається через 2-4 тижні. Препарат підбирається індивідуально і приймається мінімум 6 місяців після зникнення симптомів, щоб уникнути рецидиву.

Психотерапія

Медикаменти лікують біохімічні процеси, але для довготривалого ефекту потрібно працювати над мисленням, поведінкою і самооцінкою. Саме тут необхідна психотерапія. 

• Когнітивно-поведінкова терапія – навчає розпізнавати та змінювати деструктивні думки, покращує навички подолання стресу.
• Інтерперсональна терапія – допомагає налагодити стосунки, вирішити конфлікти та адаптуватися до змін у житті.
• Психодинамічна терапія – більш глибока робота з підсвідомими конфліктами, травмами, дитячим досвідом.
• Групова терапія та сімейна терапія – можуть бути корисними у певних випадках, особливо коли є вплив оточення.

Додаткові методи

Як лікувати депресію, якщо у пацієнта складний або резистентний до терапії випадок? Спеціалісти використовують такі немедикаментозні підходи:

• Електросудомна терапія призначається при глибокій депресії, коли медикаменти не допомагають або є протипоказані.
• Атропінокоматозна терапія.
• Плазмаферез.
• Екстракорпоральна фармакотерапія.
• Внутрішньовенне лазерне опромінення крові.
• Депривація сну.
• Транскраніальна магнітна стимуляція – неінвазивна альтернатива для деяких пацієнтів.
• Фототерапія – ефективна при сезонних депресіях.

Зміни у способі життя

Лікар-психіатр завжди радить не обмежуватись лише медикаментами. Важлива також регулярна фізична активність (спорт, прогулянки, танці), оскільки це природне джерело ендорфінів. Потрібен якісний сон, збалансоване харчування (їжа з високим вмістом вітамінів B, омега-3, білка), уникнення алкоголю та наркотиків. Також надзвичайно важлива соціальна підтримка і регулярне спілкування.

Після досягнення ремісії важливо:

• Продовжувати прийом препаратів згідно з призначенням.
• Відвідувати психіатра для моніторингу стану.
• Бути уважним до тригерів: стрес, перевтома, міжсезоння.
• За можливості долучатись до груп психологічної підтримки.

Сьогоднішні досягнення медицини дозволяють ефективно подолати депресивні стани, допомагаючи людям вийти з тривалого емоційного пригнічення, повернути внутрішню рівновагу, енергію та смак до життя. Важливо не залишати симптоми поза увагою та не відкладати звернення по підтримку.

Лікарі медичного центру «Маймонідес» знають, як вилікувати депресію. Кожен випадок розглядається індивідуально, а план терапії підбирається з урахуванням унікальних потреб людини. Консультацію з психіатром, неврологом чи клінічним психологом можна отримати як особисто, так і в онлайн-форматі – швидко, зручно і конфіденційно. Наші спеціалісти створюють простір, де пацієнт може відчути себе в безпеці, і щиро вірять: піклування про психічне здоров’я – це важливий крок до повноцінного життя.