Біполярний розлад (БАР) – це психічне захворювання, при якому людина переживає чергування епізодів надзвичайно піднесеного настрою (манії або гіпоманії) та глибокої депресії. Це не просто перепади настрою, а серйозний стан, що впливає на мислення, поведінку і навіть фізичне самопочуття людини. БАР зустрічається приблизно у 2% населення світу. Симптоми зазвичай проявляються у 20-30-річному віці. Близько третини пацієнтів стикаються з соціальними, фінансовими або професійними труднощами через хворобу. БАР входить до двадцятки основних причин інвалідності у світі. 

Вперше про біполярний афективний розлад заговорили ще у 1854 році французькі дослідники Жан-П’єр Фальре та Жюль Баярже, які назвали його «циркулярним психозом» та «божевіллям у двох формах». Проте лише у 1896 році німецький психіатр Еміль Крепелін виділив БАР як окремий діагноз, ввівши термін «маніакально-депресивний психоз».

Згодом виявилося, що це визначення не зовсім точне, адже не всі пацієнти мають психотичні симптоми (наприклад, маячення або галюцинації), а маніакальні й депресивні епізоди можуть проявлятися у людей по-різному. Тому з 1993 року в міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) використовують сучасний термін «біполярний розлад», який менш негативно виділяє таких пацієнтів у соціумі.

Біполярний розлад спостерігається у чоловіків і жінок однаково часто, незалежно від етнічної чи культурної приналежності. Хоча Еміль Крепелін вважав, що маніакально-депресивний психоз частіше діагностують у жінок (до 66% випадків), сучасні дослідження не підтверджують такої різниці. Дані про БАР у дітей залишаються неточними, оскільки діагностичні критерії, розроблені для дорослих, погано застосовні до дитячого віку. Загалом, депресивні стани (включаючи БАР) у підлітків спостерігаються в 15-40% випадків, що корелює з підвищеною частотою самогубств у цій віковій групі.

Ще Крепелін звернув увагу на те, що у старшому віці біполярний афективний розлад частіше супроводжується депресивними фазами. Сучасні дослідження підтвердили цю закономірність: приблизно у 20% випадків захворювання маніфестує після 50 років.

Біполярний розлад: причини  

Біопсихосоціальна модель дозволяє найбільш повно пояснити причини розвитку БАР та його варіативність у різних пацієнтів. Жоден із цих факторів сам по собі не викликає розлад, але їх комбінація формує схильність до захворювання та визначає його перебіг. Генетична схильність створює «ґрунт», а психологічні та соціальні чинники є пусковими механізмами. Біопсихосоціальна модель підкреслює, що для ефективного лікування БАР слід враховувати всі ці аспекти – медикаментозну терапію варто поєднувати з психотерапією, соціальною підтримкою та змінами способу життя.

Важливу роль у розвитку біполярного афективного розладу відіграє спадковість. Якщо один із батьків має це захворювання, ризик у дитини зростає до 10-15%, а якщо хворі обоє — до 40-60%. Водночас не існує єдиного «гена БАР» — вважається, що задіяні кілька генетичних варіантів, які впливають на нейрохімічні процеси. Також у пацієнтів із біполярним розладом спостерігаються порушення в рівнях нейромедіаторів (дофаміну, серотоніну та норадреналіну). 

Психологічні причини біполярного розладу:

• Особливості особистості – емоційна нестабільність, схильність до імпульсивної поведінки, підвищена чутливість до критики.
• Ранній психотравматичний досвід – дитячі травми, насильство, емоційне нехтування або тривале почуття нестабільності в сім’ї.

Соціальні фактори:

• Стресові події (втрата роботи, розлучення, переїзд, хронічний стрес).
• Роль соціального середовища (недостатня підтримка з боку родини та друзів, соціальна ізоляція, конфлікти у стосунках).
• Порушення режиму сну та біоритмів. 

Загострення біполярного розладу може викликати прийом деяких препаратів (антидепресантів, кортикостероїдів), алкоголю та психоактивних речовин.

Різновиди

Біполярні розлади проявляються у різних формах, залежно від інтенсивності та характеру епізодів манії та депресії. 

• Біполярний розлад І типу. Характеризується хоча б одним повноцінним маніакальним епізодом, що суттєво впливає на соціальне чи професійне життя або супроводжується психотичними симптомами (маренням, галюцинаціями). Депресивні епізоди також зазвичай присутні. Чоловіки та жінки хворіють однаково часто.
• Біполярний розлад II типу. Включає принаймні один великий депресивний епізод у поєднанні з хоча б одним гіпоманіакальним станом, але без повноцінної манії. Частіше зустрічається у жінок.
• Біполярний розлад, викликаний вживанням речовин чи медикаментів. Настрій порушується під впливом психоактивних речовин (наприклад, кокаїну) або медикаментів (стероїдів, антидепресантів). Симптоми манії чи депресії виникають під час або після інтоксикації, абстиненції чи лікування.
• Біполярний розлад, зумовлений соматичним захворюванням. Розвиток маніакальних або депресивних епізодів пов’язаний із певними медичними станами, такими як черепно-мозкові травми, нейроендокринні розлади (наприклад, синдром Кушинга).
• Невизначений біполярний розлад. Ця категорія охоплює випадки, коли у пацієнта спостерігаються біполярні симптоми, проте вони не відповідають повним критеріям жодного з вищеназваних типів.

Симптоми біполярного розладу

БАР зазвичай починається з гостро виражених епізодів манії або депресії, після яких настають періоди ремісії та рецидиви. У деяких випадках ремісії можуть бути повними, дозволяючи людині повертатися до нормального життя, але часто залишкові симптоми все ж зберігаються. Для багатьох пацієнтів це означає зниження працездатності, соціальних функцій або загальної якості життя.

Рецидиви проявляються як окремі епізоди підвищеної інтенсивності, які можуть бути маніакальними, депресивними, гіпоманіакальними або змішаними, коли одночасно спостерігаються симптоми як манії, так і депресії. Тривалість епізодів варіюється – зазвичай вони тривають від кількох тижнів до пів року, причому депресивні епізоди, як правило, затягуються довше, ніж маніакальні чи гіпоманіакальні.

Частота змін настрою суттєво відрізняється між пацієнтами. У деяких людей між епізодами можуть проходити роки, тоді як у інших розлад набуває швидкоциклічного перебігу, що передбачає чотири і більше епізоди протягом року. Хоча манія й депресія можуть змінюватися з кожним циклом, у більшості випадків одна фаза переважає над іншою.

Особливо серйозним наслідком БАР є суїцидальна поведінка. За статистичними даними, ризик самогубства серед людей із цим розладом перевищує середній рівень у популяції в 20-30 разів, що робить біполярний розлад одним із найнебезпечніших психічних захворювань у контексті самогубств.

Манія

Маніакальний епізод характеризується вираженим підвищенням настрою, надмірною збудженістю або дратівливістю, що триває щонайменше тиждень. Окрім цього, пацієнт демонструє щонайменше три додаткові симптоми (чотири – якщо основний настрій переважно дратівливий):

• Нереалістично завищена самооцінка.
• Значне зниження потреби у сні.
• Надмірна балакучість.
• «Перегони думок».
• Розсіяність.
• Гіперактивність.
• Імпульсивна участь у ризикованих заходах – азартні ігри, безрозсудні фінансові вкладення, необдумані покупки, небезпечні сексуальні контакти.

При вираженій манії (маніакальний психоз) виникають психотичні симптоми, що ускладнюють діагностику, оскільки можуть нагадувати шизофренію. У таких випадках пацієнти вважають себе месіями, знаменитостями, винахідниками, або навіть переконані, що за ними стежать спецслужби. Деколи спостерігаються галюцинації. Рівень активності при маніакальних симптомах біполярного розладу може досягати крайньої межі – пацієнти стають некерованими, кричать, бігають, співають, використовують нецензурну лексику, демонструють агресію або повністю занурюються у власні фантазії.

Гіпоманія

Гіпоманічний епізод – це легша форма манії, яка триває щонайменше чотири дні та супроводжується поведінковими змінами, що помітно відрізняються від звичного стану людини. Для діагностики необхідна наявність хоча б трьох симптомів, характерних для манії. У цей період біполярного розладу у людини покращується настрій, підвищується енергія, зменшується потреба у сні. Деякі люди під час гіпоманії демонструють креативність, високу продуктивність і впевненість у собі. Вони можуть бути особливо комунікабельними, ініціативними та енергійними.

Через це багато хто не хоче виходити з цього стану, оскільки він приносить їм відчуття ейфорії та піднесеності. Однак гіпоманія не завжди є позитивною. В деяких випадках вона проявляється надмірною дратівливістю, емоційною нестабільністю та неуважністю, що заважає виконанню повсякденних завдань. Оточуючі можуть помічати, що поведінка людини стає імпульсивною, хаотичною або навіть непередбачуваною.

Депресія

Біполярна депресія за своїми проявами подібна до класичного депресивного розладу. Вона триває щонайменше два тижні та включає щонайменше п’ять симптомів, один із яких обов’язково має бути пригніченим настроєм або втратою інтересу до будь-якої діяльності. Симптоми біполярного афективного розладу у період депресії повинні проявлятися майже щодня:

• Відчуття пригніченості та смутку більшу частину дня.
• Втрата інтересу або задоволення від занять, які раніше приносили радість.
• Значні зміни у вазі або в апетиті.
• Проблеми зі сном.
• Психомоторна загальмованість або збудження, помітне для оточуючих.
• Відчуття постійної втоми та нестачі енергії.
• Низька самооцінка, почуття власної нікчемності або провини, що не відповідає реальності.
• Труднощі з концентрацією уваги.
• Нав’язливі думки про смерть, суїцидальні ідеї або навіть спроби самогубства.

Змішані епізоди

Коли маніакальні або гіпоманіакальні епізоди супроводжуються щонайменше трьома симптомами депресії, їх класифікують як змішані. Це означає, що людина може одночасно відчувати і піднесений настрій, і сильну тривогу чи смуток. Змішані епізоди складні в діагностиці, оскільки їхні прояви можуть швидко змінюватися та мати різні комбінації маніакальних і депресивних симптомів. У таких випадках перебіг біполярного розладу є менш передбачуваним, а ефективність лікування часто нижча.

Якщо ви відчуваєте неконтрольовані перепади настрою – від надзвичайного підйому енергії, безсоння та невичерпного ентузіазму до глибокого смутку, апатії та виснаження – варто звернути увагу на ці зміни. Такі симптоми можуть бути ознаками біполярного розладу, і своєчасна допомога спеціалістів відіграє ключову роль у стабілізації стану. Не варто залишатися наодинці з цими проблемами. Кваліфіковані лікарі медичного центру «Maimonides» допоможуть оцінити вашу ситуацію, підібрати ефективне лікування та повернути відчуття контролю над життям. Психічне здоров’я не менш важливе, ніж фізичне, тож не відкладайте турботу про себе!

БАР: прогноз

Прогноз при біполярному афективному розладі залежить від своєчасності діагностики, якості лікування, підтримки оточення та способу життя пацієнта. Для більшості людей біполярний розлад – це хронічне захворювання з періодами ремісії та рецидивів. Без лікування перебіг розладу часто стає більш вираженим: епізоди манії та депресії можуть ставати тривалішими та важчими, а проміжки стабільності – коротшими. Деякі пацієнти страждають на так званий «швидкий цикл» (чотири або більше епізодів за рік), що ускладнює лікування та погіршує прогноз.

При належному лікуванні багато пацієнтів можуть вести повноцінне життя: працювати, будувати стосунки та займатися улюбленими справами. Важливу роль відіграє спосіб життя: дотримання режиму сну, зменшення стресових факторів, уникнення алкоголю та наркотичних речовин. Пацієнти, які добре розуміють свою хворобу та тригери загострень, краще контролюють стан і рідше стикаються з тяжкими рецидивами.

Diagnostics

Діагностування біполярного афективного розладу – складний процес, що потребує ретельного аналізу симптоматики, анамнезу та виключення інших можливих психічних або соматичних захворювань. Оскільки БАР може проявлятися в різних формах, а його симптоми можуть маскуватися під інші розлади, лікарі використовують комплексний підхід, що включає клінічне спостереження, стандартизовані опитувальники та інструментальні методи дослідження. Біполярний розлад у дітей діагностувати важче, ніж у дорослих.

Діагностика розпочинається з детального збору інформації про психічний стан пацієнта, його поведінку та емоційні зміни. Лікар дізнається, коли виникли перші симптоми, їх тривалість, циклічність та інтенсивність. Уточнює, чи були періоди підвищеної активності, зниження потреби у сні, прискореного мовлення та імпульсивної поведінки, що чергувалися з періодами глибокої депресії.

Біполярний афективний розлад має генетичну схильність, тому важливо з’ясувати, чи були випадки психічних розладів серед родичів. Також виявляється наявність тригерів та супутніх факторів: стресові події, прийом психоактивних речовин, соматичні захворювання, прийом лікарських препаратів. Якщо пацієнт уже отримував психофармакологічне лікування, лікар оцінює ефективність терапії та можливі побічні ефекти.

Для встановлення діагнозу «біполярний афективний розлад» використовуються міжнародні класифікаційні системи:

• DSM-5 (Американська психіатрична асоціація).
• МКХ-11 (ВООЗ).

Важливо відрізнити БАР від інших психічних і соматичних розладів, таких як:

• Уніполярна депресія.
• Шизофренія та шизоафективний розлад.
• Розлади особистості.
• Гіпертиреоз та інші ендокринні порушення.
• Зловживання психоактивними речовинами.

Для виключення соматичних причин лікар може призначити додаткові дослідження (аналіз крові на рівень гормонів щитоподібної залози, токсикологічний скринінг тощо).

Також застосовуються спеціальні шкали для об’єктивізації діагнозу біполярного розладу. Тести допомагають оцінити тяжкість симптомів:

• Шкала маній Янга (YMRS) – використовується для визначення вираженості маніакальних симптомів.
• Шкала депресії Гамільтона (HDRS) – оцінює тяжкість депресивного стану.
• Mood Disorder Questionnaire (MDQ) – скринінговий інструмент для виявлення біполярного спектру.

Оскільки БАР є захворюванням з циклічним перебігом, іноді для точного встановлення діагнозу необхідне тривале спостереження. Ведення щоденника настрою, контроль змін у поведінці та оцінка реакції на лікування допомагають лікарю скоригувати діагностичний процес.

Біполярний розлад: лікування

Лікування БАР вимагає комплексного підходу і, як правило, включає фармакотерапію, психотерапію та соціальну підтримку.

Медикаменти

Основним методом лікування біполярного афективного розладу є медикаментозна терапія. Вона включає кілька груп препаратів, які допомагають стабілізувати настрій та контролювати епізоди манії та депресії.

• Літій.
• Протисудомні препарати.
• Антипсихотичні препарати.
• Антидепресанти.

Вибір лікарських засобів для лікування біполярного розладу є досить складним процесом, оскільки кожен препарат має свої побічні ефекти, може взаємодіяти з іншими медикаментами, і жоден із них не дає 100%-го результату для всіх пацієнтів. Тому важливо враховувати, які препарати були ефективними та добре переносилися пацієнтом раніше. Якщо пацієнт ще не отримував медикаментозного лікування (або невідомо, чи отримував), то вибір ліків залежить від історії захворювання та важкості симптомів, а також від потенційних побічних ефектів конкретного препарату.

Психотерапія

Психотерапевтичні методи дуже корисні для пацієнтів з біполярним афективним розладом, допомагаючи їм зрозуміти і контролювати своє захворювання. Основні методи:

• Когнітивно-поведінкова терапія. Допомагає пацієнтам змінювати негативні або неправильні переконання, а також навчатися здоровим механізмам боротьби зі стресом і запобігання рецидивам.
• Інтерперсональна та соціальна ритм-терапія. Ця терапія фокусується на стабілізації соціальних ритмів і режиму сну, що важливо для підтримки емоційного балансу. Пацієнти навчаються планувати свою діяльність і підтримувати регулярний режим сну та бодрствування.

Соціальна підтримка та стиль життя

Підтримка з боку близьких і друзів відіграє важливу роль у лікуванні біполярного афективного розладу. Пацієнти повинні бути підтримуваними не лише в аспекті лікування, але й в адаптації до життя з біполярним афективним розладом. Важливо, щоб члени родини розуміли особливості захворювання та були готові підтримувати пацієнта в моменти кризи. Це включає в себе розпізнавання симптомів і звернення до лікаря в разі необхідності.

Регулярні фізичні вправи, здорове харчування, достатній сон і уникання стресів допомагають контролювати симптоми біполярного афективного розладу. Пацієнти повинні уникати вживання алкоголю та наркотиків, оскільки ці речовини можуть погіршувати стан і взаємодіяти з ліками.

Додаткові методи

Існують й інші методи лікування біполярного розладу, які можуть бути застосовані в певних випадках:

• Електросудомна терапія іноді застосовується для лікування депресії, яка не піддається медикаментозній терапії, а також є ефективною при маніакальних епізодах.
• Фототерапія може бути корисною при лікуванні депресивних симптомів сезонного біполярного розладу (особливо в осінньо-зимовий період) або при гіпоманії в теплу пору року. Вона буде корисна і як додатковий метод лікування при несезонних формах БАР I та II типу.
• Транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС), яка часто використовується для лікування тяжкої резистентної депресії, також показала свою ефективність при біполярній депресії.

Як лікувати біполярний розлад, залежить від конкретного випадку. Загалом це довготривалий процес, який потребує комплексного підходу та активної співпраці між пацієнтом і лікарем. Раннє виявлення і правильне лікування можуть значно покращити якість життя пацієнтів і допомогти їм вести нормальне життя.

У медичному центрі «Маймонідес» ми надаємо висококваліфіковану допомогу. Наші лікарі – досвідчені професіонали, які використовують найсучасніші методи діагностики та лікування. Ми забезпечуємо комфортне та безпечне середовище, де ви можете зосередитися на одужанні. У нашому центрі ви можете бути впевнені у конфіденційності, адже ми дбаємо про приватність і поважаємо ваші особисті кордони. Ви отримаєте підтримку на кожному етапі – від першого візиту до тривалого спостереження за вашим станом. У нас ви не просто пацієнт, ви – важлива частина нашої команди, і ми разом працюватимемо над вашим здоров’ям та якістю життя.