Панічний розлад – це різновид тривожного розладу, який характеризується раптовими, повторюваними нападами сильного страху або тривоги, які виникають без реальної зовнішньої загрози. Людина ніби потрапляє в пастку власного тіла й розуму: серце скажено б’ється, з’являється відчуття задухи, тиск скаче, руки тремтять, у грудях стискає. Все це відбувається не через небезпеку, а через внутрішній збій системи тривоги.
Такі напади називаються панічними атаками. Це «пік» реакції організму на уявну небезпеку. У здорової людини ця реакція спрацьовує, коли, наприклад, на дорогу вибігає собака. А у випадку панічного розладу така реакція запускається раптово, без приводу, і людину буквально «накриває». Панічні атаки можуть тривати від кількох хвилин до години, але найчастіше – 10-30 хвилин.
Панічний розлад відрізняється від простої тривоги тим, що тривожність є загальним, фоновим почуттям непевності, яке тягнеться постійно або з’являється перед певними подіями. А панічний розлад – це раптовий і дуже інтенсивний напад, який буквально «вимикає» людину з реальності. Цей стан часто супроводжується агорафобією – страхом опинитися в місці, звідки складно втекти або отримати допомогу, якщо знову буде напад. Через це люди починають уникати магазинів, транспорту, натовпу і навіть виходу з дому.
Статистика: світ і Україна
Панічний розлад є набагато поширенішим явищем, ніж можна було б подумати. За оцінками ВООЗ, він вражає 2-3% населення протягом життя. У розвинених країнах (США, Канада, Німеччина) щороку панічні атаки переживає до 10% населення, але не в усіх з них це переходить у хронічний панічний розлад. Частіше хворіють жінки, приблизно у 2 рази частіше, ніж чоловіки. Середній вік початку захворювання – 20-35 років, хоча іноді панічний розлад дебютує і в підлітків або людей старшого віку.
Офіційна статистика з психіатричних установ в Україні не завжди відображає реальну картину, оскільки багато людей не звертаються по допомогу через страх стигматизації або недовіру до медицини; частина пацієнтів отримує лікування у приватних психотерапевтів, які не фіксують діагноз офіційно; панічний розлад часто маскується під вегето-судинну дистонію (ВСД) – застарілий діагноз, який досі широко ставлять у пострадянських країнах.
Однак за даними Національного інституту психіатрії ім. Павлова, приблизно 1,5-2,5% дорослого населення України має панічний розлад, що приблизно дорівнює від 500 до 900 тисяч людей. В останні роки кількість випадків різко зросла, особливо серед ветеранів бойових дій, цивільного населення в зонах бойових дій, переселенців, жінок і дітей, які пережили евакуацію, втрати або бомбардування. За спостереженнями психіатрів МОЗ України, кожен третій пацієнт з ПТСР (посттравматичним стресовим розладом) має симптоми панічних атак як супутній стан.
Tumorigenesis causes
Панічний розлад не виникає під дією якогось одного фактору. Це зазвичай комбінація: біологія + психіка + досвід + стиль мислення + умови життя. Це так звана біопсихоціальная модель розвитку психічних порушень. Наш мозок має вбудовану тривожну сигналізацію – систему виживання. Вона реагує на небезпеку миттєво: підвищує серцебиття, викидає адреналін, активізує м’язи. Проблема починається тоді, коли ця система вмикається без причини. У людей з панічним розладом лімбічна система (особливо мигдалик) занадто чутлива до змін у тілі або зовнішньому середовищі. Вона сприймає найменший сигнал як загрозу.
Важливу роль у розвитку панічного розладу займає генетична схильність. Якщо в родині були люди, які мали тривожні розлади, депресію або надмірну чутливість до стресу, ризик зростає в рази. Деколи панічні атаки можуть бути спровоковані фізичними станами:
- гіпоглікемією (низький цукор у крові);
- проблемами зі щитоподібною залозою (тиреотоксикоз);
- ПМС або гормональними перебудовами;
- вживанням кофеїну, алкоголю, енергетиків, наркотиків.
Також велике значення мають психотравматичні події в минулому, особливо у ранньому дитинстві. Це можуть бути:
- насильство (фізичне, психологічне, сексуальне);
- жорстоке виховання або приниження;
- відсутність безпеки (батьки, які сваряться, п’ють або зникають з життя);
- глузування з боку однолітків.
Людина, яка постійно «на межі», рано чи пізно втрачає внутрішню опору. Організм зривається й починає захищатися панічним станом. Це часто трапляється при хронічному стресі й виснаженні. Також є типи людей, які все тримають у собі. Вони не дозволяють собі переживати емоції, злитися, плакати, говорити «ні», втомлюватися. У таких випадках, коли душа мовчить, починає говорити тіло. І часто саме через панічну атаку, бо це єдиний спосіб «викричатися», коли емоції заборонені.
У нашому медичному центрі «Maimonides» ви можете звернутись по допомогу так, як вам зручно – особисто або онлайн. Консультації проводять досвідчені фахівці: психіатри, клінічні психологи, неврологи. Ми добре розуміємо, що при панічному розладі навіть сама думка про візит до лікаря може викликати тривогу, особливо якщо ви боїтесь транспорту, черг чи просто втрати контролю на людях. Саме тому ми створили простір, де конфіденційність, спокій і підтримка – реальність. Ми точно знаємо, що вчасна діагностика та лікування панічного розладу дають шанс зупинити внутрішню боротьбу, не допустити ускладнень, повернутися до повноцінного життя і знову повірити в себе.
Панічний розлад: симптоми
Панічна атака – раптовий напад інтенсивного страху або дискомфорту, що досягає піку протягом кількох хвилин. Її не можна передбачити. Людина може бути вдома, у транспорті, на роботі. Найгостріша фаза триває 10-20 хвилин, але відчуття може тягнутись до години. Після нападу з’являється відчуття виснаження, немов пробіг марафон або переніс грип.
Фізичні симптоми
Це те, що ти відчуваєш тілом. Симптоми панічного розладу (а саме панічної атаки) дуже яскраві, реальні, лякають до смерті:
- Прискорене серцебиття.
- Задуха або утруднене дихання. Повітря ніби зникає. Ти вдихаєш, а воно не заходить. Хочеш зробити глибокий вдих, а легені не слухаються.
- Тремор та внутрішня тряска. Все тіло дрібно труситься, немов після холоду. Навіть якщо зовні цього не видно – всередині відчуття, ніби «трусить, як листя на вітрі».
- Пітливість.
- Слабкість у тілі, «ватні» ноги.
- Нудота, біль у животі, спазми.
- Біль або тиск у грудях. Цей симптом змушує багатьох викликати «швидку», бо він дуже схожий на серцевий напад.
- Запаморочення, зникнення рівноваги.
- Потемніння в очах.
- Оніміння або поколювання (пальці, губи, обличчя).
Психічні симптоми
У людини з’являється панічний страх, бо їй здається, що втрачає розум. Раціональні думки не працюють. З’являється страх смерті, що ніхто не встигне допомогти. Також панічний стан характеризується страхом збожеволіти або втратити контроль. І хоча людина знає, що нічого не зробить, але страх настільки сильний, що ніби паралізує.
Світ стає наче чужим. Ніби ти дивишся на все через скло, як у кіно. Звуки приглушені, люди – як тіні. Людина не відчуває себе. Можуть бути думки по типу: «Це не я. Це моє тіло, але я десь поруч». Це дуже лякає. Також характерні нав’язливі думки. Часто це потік абсурдних або тривожних фраз, які повторюються циклічно («Зі мною щось не так», «Я більше не вийду з цього», «Я втрачу розум»).
Як себе поводять люди при панічних атаках:
- Хапаються за серце, шукають «порятунок».
- Хочуть тікати з магазину, автобуса, черги.
- Деякі просять викликати швидку допомогу, бо думають, що помирають.
- Інші мовчки «застигають» і просто чекають, коли їх стан нормалізується.
І найстрашніше – це очікування наступного нападу. Після кількох епізодів у людини виникає страх самої паніки. Вона починає уникати місць, де це сталося, не залишає дім, боїться транспорту, натовпу, самотності. Це вже агорафобія, яка часто йде поруч із панічним розладом. Важливо розуміти, що всі ці симптоми реальні, людина їх не вигадує і не перебільшує. Її мозок і тіло на повному серйозі думають, що це загроза для життя. І саме тому так важливо отримати не лише підтримку, а й грамотну психотерапію та за потреби медикаментозне лікування.
Прогноз
Панічний розлад вважається одним із найкраще прогнозованих тривожних розладів, якщо людина звертається по допомогу, отримує правильне лікування і готова працювати з собою. Повне одужання наступає у 30-50% випадків. Це ті пацієнти, які пройшли психотерапію, можливо, тимчасово приймали антидепресанти, навчилися розпізнавати тригери та регулювати свої реакції. Панічні атаки зникають повністю, тривога нормалізується, якість життя повертається.
Стабільне покращення з періодичними рецидивами (40-50%) є поширеним варіантом. Людина вже не боїться паніки, вона вміє її зупиняти, розуміє себе. Напади можуть зрідка повертатися, наприклад, при стресах, виснаженні, гормональних змінах, але вже не вибивають з життя. Важливо, що людина не лякається рецидиву, бо знає, що це тимчасово.
У 10-20% спостерігається хронічний перебіг із коливаннями. Це ті випадки, коли людина не звертається по кваліфіковану допомогу, або має дуже глибокі травми, або супутні стани (наприклад, ПТСР, залежність, глибока депресія). Панічні атаки можуть зберігатись роками, якість життя обмежується, люди уникають поїздок, роботи, соціуму. Але навіть у таких випадках допомога працює. Просто для цього потрібно більше часу.
Diagnostics
Панічний розлад є клінічним діагнозом, тобто його не можна виявити за аналізом крові чи МРТ. Він розпізнається за характерною симптоматикою, перебігом і виключенням інших причин. Діагностика починається з розмови із пацієнтом. Лікар запитує, коли почалися напади, що саме людина відчуває під час нападу, скільки це триває, чи є якісь передумови (стрес, втома, кава), як часто це трапляється, чи є страх, що це знову трапиться, чи уникає пацієнт певних місць або ситуацій тощо.
Також спеціаліст задає питання стосовно:
- сну;
- апетиту;
- наявності депресії або інших тривожних симптомів;
- вживання алкоголю, ліків, наркотиків;
- сімейної історії психічних захворювань.
Клінічні критерії панічного розладу (за МКХ-10 / DSM-5):
- Наявність повторюваних несподіваних панічних атак (мінімум дві).
- Після хоча б однієї атаки протягом одного місяця спостерігається:
- постійне занепокоєння про нові атаки;
- зміна поведінки, пов’язана з нападами (уникнення ситуацій, місць);
- страх втратити контроль, померти, зійти з розуму.
- Панічні атаки не спричинені вживанням речовин, фізичним захворюванням або іншим психічним розладом (наприклад, фобією чи ПТСР).
Дуже важливо переконатися, що симптоми не пов’язані з фізичними хворобами. Тому при необхідності лікар призначає базову діагностику: ЕКГ та УЗД серця, рівень ТТГ, Т3, Т4 (гормони щитоподібної залози), показники глюкози, загальний аналіз крові, рівень вітаміну B12 та фолієвої кислота, УЗД наднирників (за потреби, якщо підозрюється феохромоцитома).
Також в діагностиці панічного розладу використовуються психометричні шкали. Це інструменти, які допомагають оцінити, наскільки сильна тривога, чи є супутні фобії, депресивні риси.
- Шкала тяжкості панічного розладу (PDSS).
- Шкала тривоги Бека.
- Шкала паніки та агорафобії (PAS).
Панічний розлад: лікування
Лікування панічного розладу представляє собою комплексну, поетапну роботу, яка включає тіло, розум і середовище людини. Тільки в такому випадку можна отримати хороший результат.
Психотерапія
У більшості випадків саме психотерапія є найефективнішим методом лікування. Вона лікує корінь проблеми, а не лише симптоми. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – це золотий стандарт у лікуванні панічного розладу. Вона допомагає розпізнати автоматичні негативні думки, навчає ставити під сумнів ці думки і замінювати їх на більш реалістичні, поступово працює з униканням ситуацій, повертаючи людину в контрольовані, але раніше страшні обставини.
Інші підходи, що також використовуються:
- EMDR (десенсибілізація рухами очей) – особливо ефективна при панічному розладі, пов’язаному із травмами.
- Схемотерапія – рекомендована, якщо панічний розлад поєднаний із глибокими особистісними травмами з дитинства.
- Терапія прийняття й відповідальності (ACT) – допомагає жити навіть із тривогою, не уникаючи життя.
- Тілесно-орієнтована терапія – повертає контакт із тілом при панічному розладі.
As a rule, drug therapy
Якщо панічні атаки часті, виснажливі, заважають функціонувати, або психотерапія не дає достатнього ефекту, необхідно підключати фармакологію.
- Антидепресанти. Ці препарати вирівнюють рівень серотоніну в мозку, зменшують тривогу й частоту панічних нападів. Ефект настає через 2-4 тижні, призначають на 6-12 місяців і більше, залежно від випадку.
- Транквілізатори (бензодіазепіни). Дають швидке полегшення, але можуть викликати звикання, тому призначаються лише короткостроково (наприклад, при важких нападах).
- Бета-блокатори. Ця група препаратів впливає на фізіологічні прояви: зменшують серцебиття, тремор. Підходять для зменшення тілесного страху.
Медикаменти призначає лише психіатр – індивідуально, залежно від анамнезу, супутніх станів і особливостей людини!
Психоедукація
Допомагає змінити ставлення до паніки. Людина вчиться, що панічна атака не смертельна, хоч і страшна, як працює система тривоги в мозку, чому тіло реагує саме так, як повернути контроль над диханням і увагою.
Самодопомога
Що реально допомагає:
- Дихальні техніки – «4-7-8», квадратне дихання, повільне діафрагмальне дихання.
- Заземлення – техніка «5-4-3-2-1» (що бачу, чую, відчуваю).
- Майндфулнес – вміння повертати увагу в теперішній момент.
- Ведення щоденника паніки – допомагає розуміти тригери і хід нападу.
- Сон, харчування, достатня фізична активність.
Якщо людина перестала виходити з дому, уникала транспорту, роботи – необхідно поступове повернення до звичного життя під наглядом фахівця: із підтримкою, з мікрокроками (спочатку прогулянка, потім поїздка, потім супермаркет), із вправами на зміцнення впевненості.
У нашому центрі «Маймонідес» вас зустрінуть не просто дипломовані психіатри, психотерапевти та психологи, а люди, які глибоко розуміють, що таке панічний розлад. І не лише теоретично, а з реального життя пацієнтів, яких вели на шляху до одужання. Ми не застосовуємо загальні схеми, бо розуміємо: паніка в кожної людини «звучить» по-своєму. Комусь важко їхати в метро, комусь – вийти на вулицю чи залишитись вдома на самоті. Тому кожен випадок унікальний. І кожен наш підхід теж. Ми складаємо індивідуальний план допомоги, де можуть поєднуватись різні інструменти: сучасна психотерапія, медикаментозна підтримка (за потреби), робота з психологом, групові заняття чи освітні зустрічі. Ваше спокійне, вільне життя можливе. І ми готові пройти цей шлях разом з вами.