Шизоафективний розлад

Шизоафективний розлад (шизоафективний психоз) – це психотичний розлад, що поєднує в собі ознаки шизофренічного спектру з виразною афективною симптоматикою (депресивною, маніакальною або змішаною). Клінічно цей стан перебуває на перехресті між шизофренією та афективними розладами, але водночас є самостійним захворюванням, з визначеними діагностичними критеріями та прогнозом. Важливо розуміти: не кожен, у кого одночасно проявляються симптоми шизофренії та афективних порушень, автоматично має цей діагноз. Для шизоафективного розладу є свої специфічні критерії.

Ключові особливості:

Галюцинації чи марення, які тривають щонайменше два тижні без афективних симптомів.
Яскраві афективні фази: або маніакальні, або депресивні, або чергування обох.
Симптоми мають стійкий, хронічний характер, але з періодами полегшення.

Цей стан часто складно діагностувати, бо межа між розладами тонка, а симптоми – змінні. Часто так стається, що спершу людині ставлять діагноз «шизофренія» або «біполярний розлад», а згодом змінюють його на «шизоафективний», коли проявляються особливі ознаки.

Жінки хворіють трохи частіше, особливо на шизоафективний розлад із депресивним компонентом.
Чоловіки більше схильні до форми з маніакальними проявами та симптомами, схожими на шизофренію.
Найчастіше перші симптоми з’являються у пізньому підлітковому або молодому віці (18-30 років), хоча можливі й пізніші прояви.
Часто (до 40%) діагноз встановлюють після госпіталізації на фоні гострого психотичного епізоду або глибокої депресії.

Статистика: Україна та світ

На жаль, в Україні офіційна статистика щодо саме шизоафективного розладу не є публічно деталізованою. Його часто «ховають» під ширшими діагнозами, такими як шизофренія або психотичні розлади. Але за оцінками українських психіатрів, приблизно 0,3-0,5% населення можуть мати цей розлад у тій чи іншій формі.

У світі ситуація виглядає наступним чином:

За даними Американської психіатричної асоціації (APA), близько 0,3% дорослого населення США мають діагноз шизоафективного розладу.
У країнах ЄС показники варіюють в межах 0,2-0,6%.
Часто люди з цим діагнозом мають нижчий рівень соціальної підтримки, стикаються з труднощами у працевлаштуванні та ризиком стигматизації, особливо якщо симптоми яскраво виражені.

Загалом, це рідкісніший діагноз, ніж шизофренія (додати посилання на статтю «Шизофренія») чи біполярний розлад (додати посилання на статтю «Біполярний афективний розлад»), але не настільки рідкісний, щоб бути винятковим.

Tumorigenesis causes

Біопсихосоціальна модель – одна з найсучасніших і найбільш прийнятих у клінічній психіатрії систем пояснення виникнення психічних розладів. Вона говорить по те, що жоден психічний стан не виникає внаслідок одного чинника. Натомість захворювання формується через взаємодію біологічних, психологічних та соціальних факторів, які можуть накладатися один на одного, підсилюючи або пом’якшуючи дію.

Біологічні чинники

Перше – генетична вразливість. Шизоафективний розлад має сімейну схильність. Люди, в родинах яких є випадки шизофренії, біполярного чи рекурентного депресивного розладу, мають підвищений ризик захворіти. Крім того, генетичні дослідження вказують на участь генів, пов’язаних із регуляцією дофаміну (COMT), розвитку нервової системи (DISC1) і взаємодією нейронів (NRG1).

Також важливе значення мають:

Дисбаланс нейромедіаторів (дофамін, серотонін, глутамат).
Зміни в префронтальній корі, гіпокампі, базальних гангліях – зонах, що відповідають за емоційний контроль, логічне мислення та планування.
Нейроендокринні зміни, особливо в системі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники (HPA-ось), які регулюють відповідь на стрес.

Психологічні фактори

Часто в анамнезі людини з шизоафективним розладом є травматичні події в дитинстві: емоційне чи фізичне насильство, нехтування, втрата батьків. Такий досвід формує внутрішню вразливість, знижує поріг адаптації до стресу та може запускати патологічну реакцію мозку на навантаження. Особистість, яка формується в умовах хронічного стресу або нестачі безпеки, має нестабільну самооцінку. У дорослому віці це може проявитися в різких коливаннях настрою та зниженій стресостійкості.

Люди з шизоафективним розладом часто мають невірне сприйнятті реальності: вони схильні до «персоналізації», катастрофізації, магічного мислення. Це все може виступати внутрішніми тригерами психозу.

Соціальні чинники

Сюди відносять:

Соціальну ізоляцію.
Міграцію, війну.
Відсутність економічної стабільності.
Зловживання ПАР (алкоголю, канабісу, психостимуляторів).

Біопсихосоціальна модель не лише допомагає зрозуміти, звідки виникає шизоафективний розлад, а й показує, що лікування має бути комплексним, а не обмеженим лише медикаментозною терапією. Лікарі нашого медичного центру «Maimonides» у Івано-Франківську мають великий досвід роботи з пацієнтами, які страждають на складні поєднані психотичні розлади, зокрема шизоафективний. Ви можете звернутись за професійною допомогою до психіатра, клінічного психолога чи невролога – у зручному для вас форматі: як очно, так і онлайн.

Такий підхід особливо важливий для тих, хто прагне отримати підтримку в спокійній, сприйнятливій атмосфері, без тиску, стигми чи непорозуміння. Не відкладайте турботу про себе: саме вчасна діагностика шизоафективного розладу допомагає уникнути частих загострень у майбутньому, зберегти емоційну рівновагу, соціальні навички та якість життя. Зробіть перший крок – запишіться на консультацію вже зараз!

Класифікація

Шизоафективний розлад – це клінічно неоднорідне захворювання. Його прояви можуть значно відрізнятися залежно від того, який тип афективних порушень супроводжує психотичні симптоми. У новій редакції Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) шизоафективний розлад виділено як окрему нозологічну одиницю з чіткими межами. На відміну від попередньої класифікації, в МКХ-11 прибрано жорсткий поділ на підтипи (маніакальний, депресивний, змішаний), які були у МКХ-10. Сучасна наукова й клінічна практика відходить від надмірного дроблення шизоафективного розладу, натомість фокусуючись на його динамічному перебігу, змішанні симптомів та тривалості окремих фаз.

Шизоафективний розлад (код 6A21.0) – це єдина офіційна форма в класифікації МКХ-11. Вона описується як стан, у якому одночасно або у тісному часовому зв’язку проявляються:

Психотичні симптоми, характерні для шизофренії (галюцинації, марення, розлад мислення, емоційна притупленість або неадекватність.
Афективні порушення, що відповідають критеріям для депресивного або маніакального епізоду.

У клінічній практиці фахівці часто неофіційно деталізують перебіг, щоб краще передати картину захворювання:

Шизоафективний розлад із переважанням депресивної симптоматики.
Шизоафективний розлад із переважанням маніакальних фаз.
Шизоафективний розлад з чергуванням афективних епізодів.

DSM-5 не використовує цифрову класифікацію по типу 6A21.0, натомість описує єдиний діагноз «Schizoaffective Disorder», який додатково кодується за типом афективної симптоматики:

Шизоафективний розлад депресивного типу (Depressive Type).
Шизоафективний розлад біполярного типу (Bipolar Type – включає маніакальні або змішані епізоди).

Окрім формальної діагностики, психіатри іноді класифікують шизоафективний розлад також за характером перебігу.

За типом перебігу:

Епізодичний з повним відновленням – між епізодами стан нормалізується.
Епізодичний із залишковими симптомами – після загострення зберігається часткова симптоматика (тривога, емоційна нестійкість).
Хронічний без чітких ремісій – симптоми залишаються постійними, з періодичним посиленням або зменшенням.

За ступенем вираженості:

Легка форма – психотична і афективна симптоматика контрольована, соціальне функціонування збережене.
Середня – симптоми мають тенденцію до рецидиву, можливі епізоди декомпенсації.
Важка – часті загострення, глибокі порушення у мисленні, сприйнятті, емоціях, втрачена працездатність.

Правильне визначення типу шизоафективного розладу дозволяє обрати оптимальну медикаментозну схему (наприклад, нейролептики + стабілізатори настрою чи антидепресанти), прогнозувати ймовірність рецидивів, розробити індивідуальний психотерапевтичний і соціальний план підтримки, зменшити ризики хронізації або втрати соціального функціонування.

Характерні симптоми

При шизоафективному розладі людина водночас бореться з психозом (як при шизофренії) та афективним розладом (як при депресії чи манії). По суті це стан, де світ роздвоюється: з одного боку – голоси, марення, недовіра до реальності, з іншого – емоційні гойдалки, що вивертають зсередини.

Психотичні симптоми (спільні з шизофренічним спектром)

Це ті прояви, через які людина втрачає контакт із реальністю, хоча зовні вона може виглядати абсолютно нормально.

Галюцинації. Найчастіше – слухові: людина чує голоси, які говорять з нею, коментують її дії або критикують. Інколи це один голос, а інколи – декілька. Ці голоси можуть звучати надривно, владно чи загрозливо. Людина не просто «чує звуки», вона часто вимушена реагувати, навіть якщо не хоче.
Марення. Це тверді переконання, які суперечать реальності, але здаються людині абсолютно логічними. Типові теми: переслідування, контроль, шпигування, отруєння, надздібності, релігійне призначення. Наприклад, пацієнт може бути переконаний, що його думки передаються іншим або що «телевізор передає сигнали саме для нього».
Розлади мислення. У мовленні з’являються стрибки думок, нелогічність, «словесна каша». Пацієнти самі іноді помічають, що не можуть зібрати думки до купи.
Апатія. Часто на зміну бурхливим фазам приходить байдужість до життя та зникнення інтересів.

Афективні симптоми

Це емоційна частина розладу, яка може бути депресивною, маніакальною або змішаною. Саме вона відрізняє шизоафективний розлад від шизофренії.

Депресивна симптоматика:

Глибокий, часто безпричинний смуток.
Відчуття власної безнадійності та нікчемності.
Зниження енергії та сильна втома.
Зникнення бажання спілкуватися, працювати, жити.
Суїцидальні думки (особливо небезпечні на фоні психозу).

Маніакальна симптоматика:

Незвично піднесений настрій, іноді аж до стану ейфорії.
Гіперактивність та швидка мова.
Нав’язливі ідеї.
Людина може недооцінювати ризики, витрачати великі суми грошей, проявляти сексуальну розв’язаність.
Надмірна самовпевненість.

Змішаний афективний стан:

Це поєднання тривоги, збудження, безсоння й відчаю.
Людина відчуває себе знервованою, роздратованою, втомленою.
Відчуття, ніби тіло хоче заснути, а мозок – вибухнути.

Шизоафективний розлад розвивається фазово. Певний період можуть домінувати афективні симптоми. Потім – психотичні епізоди, які тривають навіть поза межами депресії чи манії. Між фазами можливі часткові або повні ремісії, коли симптоми зменшуються, але все одно відчуваються емоційні або когнітивні зміни. Людина з шизоафективним розладом не завжди здається хворою. Часто вона функціонує, працює, веде соціальне життя, аж поки симптоми не досягають піку.

Шизоафективний розлад: прогноз

Прогноз варіабельний. У цілому, він кращий, ніж при класичній шизофренії, але гірший, ніж при ізольованих афективних розладах. Високий ризик рецидивів, особливо у разі відсутності стабільної терапії та соціальної підтримки. Пацієнти з шизоафективним розладом мають підвищений ризик соціальної дезадаптації, порушення трудової діяльності, суїцидальних спроб, особливо в депресивні фази. Але при вчасному зверненні за допомогою до спеціалістів лікування шизоафективних розладів має досить позитивний прогноз.

Діагностика шизоафективного розладу в Маймонідес

Зазвичай все починається із консультації психіатра або клінічного психолога. Людина може прийти сама, а іноді її приводять близькі, які помітили дивну поведінку, емоційні гойдалки, відчуження, страхи, галюцинації, замкненість чи тривожність. На першому візиті лікар слухає, ставить відкриті запитання, уважно спостерігає за тим, як людина говорить, чи стежить за думкою, чи присутня логіка у її висловлюваннях, чи є дивні переконання, які не піддаються корекції, та чи змінюється настрій під час розмови.

Спеціаліст визначає, чи є ознаки депресії, манії чи змішаного стану, наскільки тривалий був стан, чи змінювався настрій різко, чи були думки про самогубство, чи були порушення сну, апетиту, гіперактивність тощо. Дуже важливий момент: чи є симптоми психозу незалежно від афективної фази? Це принципова деталь, яка відрізняє шизоафективний розлад від біполярного чи великої депресії з психозом.

Даний діагноз вимагає документально підтвердженого періоду не менше 2 тижнів, коли психотичні симптоми були присутні без афективних. Це означає, що лікар не ставить діагноз за один сеанс. Потрібно спостерігати, повернутися до попередніх епізодів, почути думку близьких, іноді навіть дочекатися певної фази захворювання.

Використовуються також стандартизовані опитувальники та шкали:

Шкала PANSS – для оцінки позитивних і негативних симптомів.
Шкала Гамільтона – для депресивних проявів.
Шкала Янгa – для оцінки маніакального стану.

Інструментальні та лабораторні дослідження:

загальний аналіз крові;
гормони щитоподібної залози;
аналіз крові на вітамін B12;
МРТ головного мозку, ЕЕГ – якщо є підозра на органічну патологію;
тести на вживання психоактивних речовин.

Лікар не просто шукає симптоми, а ще й відсіює схожі розлади:

Шизофренія – якщо психотичні симптоми тривалі й не залежать від настрою.
Біполярний розлад з психозом – якщо психоз виникає лише під час маніакальної/депресивної фази.
Психотичний розлад, спричинений речовинами – якщо симптоми з’явилися після вживання ПАР.
Органічні психози – наприклад, при пухлинах мозку, епілепсії, деменції.

Принципи лікування

Лікування шизоафективних розладів завжди має бути комплексним, тому що мова йде не лише про хімічний дисбаланс, а й про втрату контролю, емоційну вразливість та соціальні наслідки.

Медикаменти

Це основа терапії, але не єдиний її компонент. Призначаються наступні групи препаратів:

Антипсихотики. Вони необхідні для корекції психотичних симптомів – марення, галюцинацій, розладів мислення. Другого покоління (атипові) – кращі для довготривалого лікування. Вони мають м’якшу дію, менше побічних ефектів, краще регулюють настрій. Ін’єкційні форми (депо) використовуються при частих зривів лікування, коли пацієнт не може або не хоче регулярно приймати таблетки.
Стабілізатори настрою. Це ключові препарати при шизоафективному розладі маніакального або змішаного типу. Вони допомагають згладити різкі перепади настрою, зменшити імпульсивність, тривожність та зменшити ризик рецидивів.
Антидепресанти. Використовуються обережно, лише при підтвердженій депресивній симптоматиці, і в комплексі з антипсихотиками, щоб уникнути індукції манії.

Психотерапія

Це метод лікування, який навчає людину жити з діагнозом, розуміти себе та формувати внутрішню опору. Спочатку лікар пояснює пацієнту, що з ним відбувається. Це необхідно для формування реалістичного розуміння хвороби, навичок раннього розпізнавання загострення і прийняття лікування. Це називається психоедукацією. Також важливо залучати родичів, оскільки вони часто стають тими, хто першим помічає зміни.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає відстежувати спотворене мислення, наприклад, про те, що не можна нікому довіряти, або що людина всесильна, чи, навпаки, нічого не варта. КПТ навчає перебудовувати переконання, які ведуть до ризикованої поведінки чи погіршення стану. Для тих, хто щойно вийшов з епізоду потрібна терапія підтримки й прийняття. Вона спрямована на стабілізацію та формування внутрішньої стійкості. Також це робота з почуттям провини, сорому, страхом «бути психічно хворим».

Соціальна та психосоціальна підтримка

Ключові моменти:

Реабілітація – відновлення навичок самообслуговування, планування дня, контроль емоцій. Для розвитку впевненості чудовими будуть групові програми.
Підтримане працевлаштування – це особливо важливо для молодих людей. Навчання роботі з власною вразливістю, спілкуванню на роботі, плануванню навантаження.
Підтримка середовища – якщо людина живе в напруженій сімейній атмосфері, то ризик загострення зростає. Можлива робота з родиною, пошук безпечного житла, навіть участь у соціальних проєктах або спільнотах.

Зміна образу життя

Основні поради включають стабільний режим дня (сон, харчування, ритм), відмову від алкоголю і ПАР, навчання майндфулнес та дихальним практикам, ведення щоденника емоцій, достатня фізична активність. Все це навчає ефективно керувати своїм станом.

Спеціалісти медичного центру «Маймонідес» в Івано-Франківську мають глибокі знання та великий досвід в діагностиці, лікуванні та довготривалій підтримці пацієнтів із шизоафективним розладом, а також з іншими формами психотичних порушень – від шизофренії і маячних епізодів до короткочасних психозів, що виникають через стрес, вживання психоактивних речовин чи соматичні хвороби.

У випадках легших форм захворювання можлива психотерапевтична допомога з медикаментозною підтримкою, спрямована на стабілізацію стану та формування внутрішніх ресурсів. Якщо ж розлад має більш виражений або хронічний характер, до роботи підключається мультидисциплінарна команда: лікарі-психіатри, клінічні психологи, неврологи, а також фахівці соціальної підтримки.

Доступні також онлайн-консультації, що проводяться у конфіденційному та безпечному форматі. Це зручно для тих, хто ще не готовий до очного візиту або перебуває в стані, коли важко вийти з дому. Якщо ви або ваша рідна людина стикається з симптомами шизоафективного розладу – не відкладайте звернення, запишіться на консультацію саме зараз! Раннє втручання дає кращі шанси на відновлення психічної рівноваги, соціальних зв’язків та стабільне життя.