Прикордонний (межовий) розлад особистості

Прикордонний розлад особистості, або ж межовий (МРО), – це одне з найбільш парадоксальних і складних психічних явищ у сучасній психології та психіатрії. Його характерними ознаками є нестабільність настрою, емоційна лабільність, труднощі з побудовою стосунків, порушення функціонування, а також схильність до самоушкодження. Головна особливість межового розладу заключається у нестабільності в трьох сферах:

• Емоції – раптові та дуже сильні перепади настрою, гнів, страх відкидання.
• Самоідентичність – людині важко зрозуміти, ким вона є, чого хоче, як ставиться до себе.
• Стосунки з іншими – надмірна залежність або страх залишення, і водночас імпульсивне відштовхування близьких.

Особливості поведінки:

• Часті зміни настрою – від ейфорії до депресії.
• Панічний страх бути покинутим (навіть якщо цього немає в реальності).
• Схильність до імпульсивних вчинків: небезпечне водіння, переїдання, сексуальна безрозсудність, зловживання речовинами.
• Самопошкодження (наприклад, порізи) або навіть спроби самогубства – не як бажання померти, а як крик про допомогу.
• Порожнеча всередині – часте відчуття, яке людина не може пояснити, але воно нестерпне.

У жінок межовий розлад особистості діагностується приблизно в 3 рази частіше, ніж у чоловіків. Проте останні дослідження свідчать, що частина чоловіків з межовим розладом залишається недіагностованою, бо симптоми проявляються по-іншому: через агресію, алкоголізм чи кримінальну поведінку, що часто списується на «соціальні фактори», а не психічний стан. Вік початку – зазвичай пізній підлітковий або юнацький вік (16-25 років). Дуже часто межовий розлад особистості проявляється у людей, які пережили дитячі травми: емоційне або фізичне насильство, втрату опікуна, нестабільну родину.

Статистика у світі та в Україні

За даними Американської психіатричної асоціації, від 1 до 2% загального населення мають межовий розлад особистості. Але в психіатричних стаціонарах та клініках цей відсоток значно більший – до 20% серед пацієнтів із психіатричними діагнозами мають саме МРО. Понад 70% людей з цим розладом хоча б раз у житті здійснюють спробу самогубства, а до 10% помирають внаслідок цього.

Україна:

• Офіційна статистика дуже обмежена. Система обліку психіатричних розладів часто не розділяє межовий розлад особистості окремо від інших порушень.
• За оцінками українських психіатрів, близько 1,5-2% населення можуть мати МРО, але лише мала частина діагностується. Через брак психотерапевтів і стигму навколо психічного здоров’я, багато людей або не звертаються по допомогу, або отримують хибні діагнози (депресія, біполярний розлад тощо).
• Особливо тривожним є стан у молоді – зростає кількість звернень із самопошкодженнями, які можуть бути проявом прикордонного розладу.

Причини виникнення

Прикордонний розлад особистості не виникає раптово або з однієї причини. Це наслідок складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників, які формують психіку людини з дитинства. Його не можна звести до поганого виховання чи простої генетики. Сучасна наука підтверджує, що межовий розлад особистості – це результат взаємодії біологічної вразливості, психологічного досвіду і соціального середовища. Розгляньмо детально кожну з трьох груп причин.

Біологічні фактори

• Зміни у структурах головного мозку. Люди з межовим розладом мають підвищену активність у мигдалині – структурі мозку, що відповідає за страх, тривогу та емоційні реакції. У той же час лобова кора, яка «гальмує» емоційні імпульси, часто працює недостатньо ефективно.
• Порушення балансу нейромедіаторів. Порушення рівня серотоніну – хімічної речовини, що регулює настрій і імпульсивність – може пояснити схильність до гніву, імпульсивних дій та самопошкодження.
• Генетична схильність. Дослідження на близнюках показали, що близько 40-60% схильності до межового розладу особистості може бути успадкованою. Якщо в родині є психічні розлади (депресія, тривожні розлади, залежності), ризик зростає.

Психологічні фактори

Травматичний досвід у дитинстві – найчастіша причина межового розладу особистості. Йдеться не лише про насильство, а й про хронічну емоційну нестабільність, коли дитина не мала стабільної прив’язаності до дорослого.

• Фізичне, сексуальне або емоційне насильство.
• Ігнорування базових емоційних потреб.
• Наявність непослідовної або психічно нестабільної матері/батька.
• Застосування сорому, приниження або знецінення як «виховного» методу.

Такі діти не вчаться розпізнавати власні емоції або самозаспокоюватись, вони ростуть із відчуттям, що світ або байдужий, або небезпечний. Багато людей із межовим розладом особистості з дитинства не відчували себе «достатніми», особливо якщо їхню унікальність або емоції знецінювали. У майбутньому це призводить до несприйняття себе, глибокого сорому та страху бути покинутим.

Соціальні фактори

• Холодні, конфліктні або хаотичні сім’ї, де немає передбачуваності чи безпеки.
• Наявність психічних розладів у батьків (депресії, наркозалежності, агресії).
• Ранні втрати або розлучення батьків, які не були пояснені дитині зрозумілою мовою.
• Соціальна ізоляція або булінг.
• Гендерні очікування (наприклад, що жінки мають бути емоційними, а чоловіки – не плакати).

Межовий розлад особистості: симптоми

МРО має складну та багатошарову симптоматику, що охоплює емоції, поведінку, міжособистісні зв’язки та сприйняття себе. Люди з цим розладом переживають хронічну нестабільність, яка проявляється у різних сферах життя. Симптоми зазвичай проявляються у вигляді хвиль – то стихають, то стають вибуховими.

Емоції

Люди з межовим розладом особистості відчувають емоції гостро, глибоко і тривало. Основна риса – афективна нестабільність: сильна емоційна реакція на звичайні події та повільне повернення до нормального стану. Часто настрій змінюється кілька разів на день. Також при цьому розладі спостерігається схильність до ідеалізації людей, яка швидко змінюється на знецінення при мінімальних розчаруваннях. Позитивні емоції (захоплення, ейфорія) змінюються на суміш тривоги, агресії та порожнечі.

Люди з межовим розладом особистості проявляють більше негативних емоційних реакцій, і ці реакції більші у своїх проявах, непропорційні. Замість легкої тривоги – паніка, замість роздратування – ярість, замість ніяковості – глибокий сором. Емоції часто пригнічуються, що веде до самопошкоджень, емоційної ізоляції або суїцидальних дій. Фізичний біль від самопошкодження іноді дає тимчасове полегшення, бо з’являється відчуття контролю або «вихід» емоцій.

Поведінка

Люди з прикордонним розладом особистості часто демонструють імпульсивну поведінку, яка спрямована на швидке полегшення емоційного болю. Сюди належать:

• вживання психоактивних речовин та алкоголю;
• розлади харчової поведінки (переїдання, голодування);
• небезпечні або хаотичні статеві зв’язки;
• нераціональні витрати коштів;
• ризиковане водіння.

Також імпульсивні дії можуть включати: раптові звільнення з роботи, розриви стосунків, втечу від труднощів, самопошкодження. Ці вчинки часто дають тимчасовий ефект полегшення, але згодом викликають почуття провини, сорому та ще більший емоційний біль. Такий цикл повторюється: емоційний біль призводить до імпульсивної дії, вона викликає сором/провину. В результаті – новий біль, який призводить до наступної імпульсивної дії. І так по колу. З часом така поведінка стає автоматичною реакцією на будь-який дистрес.

Самопошкодження і суїцид

Самопошкодження – дуже поширений симптом при межовому розладі особистості. Шрами від порізів, опіки, удари, укуси не є рідкістю серед таких пацієнтів. За оцінками, 50-80% людей з МРО мають досвід самопошкодження. Хоча близько 70% людей можуть завдавати собі шкоди без наміру померти, ризик завершеного суїциду протягом життя становить від 3 до 10%. Чоловіки з межовим розладом особистості помирають внаслідок суїциду вдвічі частіше, ніж жінки, і значна частина випадків залишається недіагностованою.

Причини самопошкодження можуть бути різними:

• бажання відчути «реальність»;
• прояв гніву або самопокарання;
• спроба відволіктись від внутрішнього болю;
• відповідь на складні життєві події чи міжособистісні конфлікти.

Причини суїцидальних дій зазвичай пов’язані з переконанням, що близьким буде краще без них, або з відчуттям повної втрати контролю. Сексуальне насильство, зокрема в підлітковому віці, часто є тригером для суїцидальних спроб у людей з межовим розладом особистості.

Стосунки з іншими людьми

Люди з МРО надзвичайно чутливі до ставлення з боку інших. Доброзичливість викликає у них глибоку вдячність, а критика або відчуження, навпаки, сильну злість, образу та смуток. Емоції щодо інших легко змінюються від захоплення до розчарування, особливо якщо виникає загроза втрати стосунків або зниження поваги з боку важливої людини. У поєднанні з перепадами настрою це руйнує дружбу, любовні стосунки, родинні та професійні зв’язки. 

Бажаючи близькості, люди з межовим розладом часто формують нестійкі та тривожні типи прив’язаності. Вони можуть сприймати світ як небезпечне місце, а інших – як потенційну загрозу. Через це часто виникають:

• конфлікти у стосунках;
• відсутність задоволення у партнерстві;
• домашнє насильство;
• небажані вагітності;
• емоційне виснаження обох партнерів.

Також у людей з межовим розладом часто спостерігається надмірна ревність, яка спричиняє контроль, недовіру та постійну тривожність у стосунках.

Самовідчуття

Людям із прикордонним розладом особистості складно чітко зрозуміти, хто вони є насправді. Їм важко визначити власні цінності й переконання, довготривалі пріоритети в житті, що їм подобається, що приносить задоволення. Через це самоусвідомлення здається туманним і нестійким. Цей внутрішній хаос часто породжує відчуття внутрішньої порожнечі, відстороненості від себе та втрати сенсу життя.

Працездатність

Багато людей із межовим розладом особистості цілком можуть працювати, особливо якщо обирають сферу, яка їм підходить за ритмом, типом навантаження і стилем взаємодії. У стабільному середовищі вони можуть бути дуже ефективними, щирими, відданими та креативними. Проте при важкому перебігу розладу працездатність суттєво обмежується. Причини:

• імпульсивна поведінка (наприклад, раптове звільнення);
• емоційні зриви у колективах;
• складнощі у тривалих професійних зв’язках;
• неконтрольований гнів або страхи, які заважають ефективній взаємодії.

Таким чином, функціональність людини з межовим розладом напряму залежить від глибини симптомів, середовища та підтримки, яку вона отримує. Як допомогти таким людям та повернути їм якісне життя, знають лікарі медичного центру «Maimonides» в Івано-Франківську. Наші спеціалісти – досвідчені психіатри та психологи – працюють з найсучаснішими методами психодіагностики та використовують індивідуальні психотерапевтичні підходи. Ми добре розуміємо, як складно жити з інтенсивними емоціями, страхом відкидання, коливанням самооцінки та постійним відчуттям внутрішньої порожнечі.

У центрі «Maimonides» ми створили атмосферу прийняття й довіри, де вас не оцінюють, а підтримують. Тут ви можете вільно говорити про себе, без страху бути незрозумілим чи засудженим. Ми працюємо конфіденційно, етично та з повагою до вашої особистої історії. Консультації доступні як офлайн, так і онлайн – обирайте той формат, у якому вам буде психологічно зручніше. Запишіться на консультацію вже зараз, і ми підтримаємо вас на шляху до емоційної рівноваги, кращого розуміння себе та більш повноцінного життя!

Прогноз

За умови регулярного психотерапевтичного супроводу, індивідуального підходу та, за потреби, медикаментозної підтримки, значна частина людей з межовим розладом особистості може покращити якість свого життя, навчитися контролювати емоції і встановлювати здорові межі у стосунках. Водночас, без лікування симптоми поглиблюються, що призводить до посилення дезорганізації особистості і складнощів у соціальній адаптації.

Важливо пам’ятати, що лікування – це тривалий процес, який вимагає терпіння і підтримки. Індивідуальна терапія, групові заняття, розвиток навичок саморегуляції та усвідомленості допомагають зменшити вплив розладу і підвищують шанси на стабільне і повноцінне життя.

Межовий розлад особистості: діагностика в Маймонідес

Діагностика межового розладу особистості є складним і багатоступеневим процесом, який вимагає комплексного підходу та високої кваліфікації лікаря. МРО характеризується стійкою нестабільністю в емоціях, поведінці, міжособистісних стосунках і самооцінці, що ускладнює точне визначення діагнозу. Тому важливо ретельно зібрати інформацію з різних джерел і провести комплексне обстеження.

Все починається із психологічного інтерв’ю з пацієнтом:

• Вивчення життєвої історії, особливо травматичних подій у дитинстві (фізичне, емоційне насильство, занедбаність).
• Оцінка характеру міжособистісних стосунків (конфлікти, страх залишитись на самоті, імпульсивність у спілкуванні).
• З’ясування частоти і характеру емоційних криз, суїцидальних думок або дій.
• Виявлення симптомів, які впливають на самоідентичність і емоційну стабільність.

При необхідності та з дозволу пацієнта проводиться інтерв’ю з близькими. Це дозволяє отримати додаткову інформацію про поведінку людини в повсякденному житті, яка може не усвідомлюватися або замовчуватися самим пацієнтом.

Далі проводиться оцінка симптомів за допомогою стандартизованих опитувальників та психометричних тестів:

• SCID-5-PD – дозволяє підтвердити наявність критеріїв межового розладу.
• BPDSI – оцінює тяжкість симптомів і їх вплив на повсякденне життя.
• Шкали для оцінки імпульсивності, емоційної регуляції, тривожності та депресії.
• Тести, які оцінюють когнітивні функції, саморегуляцію, рівень стресу і адаптації.
• Тести на визначення рівня агресії, самоконтролю і соціальних навичок.

Діагностика межового розладу особистості вимагає виключення інших психічних розладів, адже багато симптомів можуть бути схожими: біполярного розладу, посттравматичного стресового розладу (ПТСР), інших розладів особистості (наприклад, шизотипового (https://maimmc.com/other/shizotipovij-rozlad-osobistosti/), нарцисичного (https://maimmc.com/other/narczisichnij-rozlad-osobistosti/) або антисoціального (https://maimmc.com/other/antisoczialnij-rozlad-osobistosti/).

Під час діагностики лікар також аналізує взаємодію пацієнта в різних соціальних ролях:

• Сімейні стосунки.
• Робота або навчання.
• Дружні зв’язки.
• Визначення ступеня соціальної адаптації і підтримки.

Спостереження за поведінкою пацієнта у різних ситуаціях протягом тривалого часу допомагає виявити нестабільність і патерни поведінки, характерні для ознак межового розладу особистості. В процесі терапії спеціаліст може глибше зрозуміти особливості, які не завжди видно на первинних етапах. Тільки після всебічного і професійного обстеження можна поставити точний діагноз і розробити індивідуальний план лікування, що допоможе пацієнту контролювати симптоми і покращити якість життя.

Лікування

Це комплексний і тривалий процес, який передбачає застосування різних терапевтичних підходів із урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта. Важливо розуміти, що межовий розлад особистості не є вироком, а хронічним станом, при якому можна значно покращити якість життя, зменшити вираженість симптомів і підвищити емоційну стабільність.

Психотерапія

Межовий розлад особистості, лікування якого засноване в першу чергу на психотерапевтичній допомозі, ефективно коригується наступними напрямками:

• Діалектична поведінкова терапія (ДПТ). Це одна з найефективніших методик, розроблена спеціально для лікування межового розладу. Вона поєднує когнітивно-поведінкові техніки з елементами усвідомленості (майндфулнес) і спрямована на розвиток навичок емоційної регуляції, зменшення імпульсивної поведінки, покращення стосунків з іншими людьми, формування усвідомленого ставлення до своїх думок і почуттів.
• Ментально-аналітична терапія (МАТ). Допомагає пацієнту глибше усвідомити внутрішні конфлікти, патерни поведінки та їхній зв’язок із минулим досвідом.
• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Допомагає змінити деструктивні переконання і шаблони мислення, що викликають емоційні кризові стани. КПТ ефективна для боротьби з тривогою, депресією та суїцидальними думками.
• Терапія, орієнтована на прийняття та відповідальність (ACT). Вчить приймати власні почуття без осуду і зосереджуватись на цінностях, що допомагає знизити рівень стресу.
• Групова терапія. Дає можливість відчути підтримку однодумців, навчитися будувати здорові стосунки та покращити соціальні навички.

Медикаментозне лікування

Медикаментозна терапія не є основним методом лікування межового розладу особистості, але вона може застосовуватись для корекції певних симптомів:

• Антидепресанти – використовуються для зменшення тривожності та депресивних симптомів.
• Стабілізатори настрою – допомагають контролювати імпульсивність і емоційну нестабільність.
• Антипсихотичні препарати – іноді призначають для зниження вираженості психотичних симптомів, якщо вони присутні.
• Транквілізатори (на короткий термін) – можуть застосовуватись для зняття гострої тривоги, але через ризик залежності використовуються обережно.

Соціальна підтримка та реабілітація

Для пацієнтів з межовим розладом особистості важливо отримувати не лише психотерапевтичну допомогу, а й належну соціальну підтримку. Психоосвіта є одним із ключових елементів такої підтримки: як самі пацієнти, так і їхні близькі повинні розуміти природу розладу, характер симптомів та методи їх контролю. Це дозволяє знизити рівень стигми та напруги в родині, покращити співпрацю під час лікування. 

Крім того, підтримка сім’ї є необхідною для створення безпечного середовища, що сприяє стабілізації пацієнта. Соціальна реабілітація допомагає людині повернутися до нормального соціального і професійного життя, адаптуватися в суспільстві, відновити або здобути роботу, а також взяти участь у громадських ініціативах, що підтримують почуття приналежності і самореалізації.

Профілактика рецидивів

Для зниження ризику загострень і повторних криз при межовому розладі особистості необхідно дотримуватись регулярного графіку психотерапевтичних сесій і консультуватися з лікарем навіть після стабілізації стану. Важливо своєчасно реагувати на перші ознаки погіршення. Ведення здорового способу життя, що включає збалансоване харчування, фізичну активність та належний режим сну, сприяє покращенню загального емоційного фону та зменшує вразливість до стресів. Також слід уникати шкідливих звичок, таких як зловживання алкоголем чи наркотиками, і намагатися мінімізувати вплив факторів, які провокують стресові ситуації.

Лікарі медичного центру «Maimonides» в Івано-Франківську володіють тонким підходом, що базується на повазі, розумінні і відсутності тиску, навіть якщо життєвий досвід пацієнта супроводжується емоційною нестабільністю та складнощами у стосунках. Ми спеціалізуємося на підтримці людей з межовим розладом особистості – розладом, який часто супроводжується глибоким внутрішнім конфліктом, страхом залишитись наодинці та труднощами у самоконтролі.

У нашому центрі ви можете отримати:

• індивідуальну психотерапію;
• застосування діалектичної поведінкової терапії (ДПТ) та когнітивно-поведінкових методів;
• психоосвіту, що допомагає усвідомити природу своїх реакцій і навчитися відповідально ставитись до власних почуттів та вчинків;
• медикаментозну підтримку у випадках супутніх тривожних, депресивних або афективних симптомів.

Якщо у вас або ваших близьких спостерігаються ознаки емоційної нестабільності, імпульсивної поведінки чи складності у стосунках, зв’яжіться з нами вже сьогодні! Ми не нав’язуємо зміни силою, а створюємо безпечний простір, у якому кожен може знайти власний шлях до стабільності, внутрішньої гармонії та конструктивних стосунків.