Парасомнії

Парасомнія – це незвичний прояв або порушення, яке виникає під час сну, на його межі або при пробудженні. Це не самостійне захворювання, а скоріше категорія розладів, які можуть супроводжувати як здоровий сон, так і інші порушення сну (https://maimmc.com/dorosle-viddilennya/psyhiatriya/koli-nich-ne-darue-spokoyu-shho-potribno-znati-pro-porushennya-snu/), наприклад, безсоння чи апное. До парасомній належать різноманітні стани: 

• сомнамбулізм (ходіння уві сні);
• нічні жахи;
• говоріння уві сні; 
• сексомнія (несвідоме статеве збудження чи активність у сні);
• нічні галюцинації;
• бруксизм (скрегіт зубами); 
• сонний параліч тощо. 

Всі ці прояви можуть мати різну природу, частоту та інтенсивність, але спільним є те, що вони виникають в момент переходу між стадіями сну або під час певної фази сну.

Особливості парасомній

Парасомнії класифікують залежно від того, в якій фазі сну вони виникають:

• Нон-REM парасомнія – проявляється у фазі глибокого сну. В цю групу входять нічні жахи, снохождіння, пробудження з дезорієнтацією (конфузійні пробудження). Часто ці епізоди супроводжуються відсутністю спогадів про подію.
• REM-парасомнія – виникає під час фази швидкого сну (REM-сну), коли людина бачить сновидіння. У цій категорії найпоширеніші – це поведінковий розлад REM-сну, коли людина фізично «розігрує» свої сни, та сонний параліч.
• Проміжні парасомнії – це ті, що не пов’язані з певною стадією сну. Наприклад, енурез чи синдром вибухаючої голови.

Більшість парасомній не є небезпечними для здоров’я самі по собі, але вони можуть викликати травми (наприклад, у випадку снохождіння або REM-поведінкового розладу), психологічний дискомфорт або ускладнення у стосунках (наприклад, при сексомнії чи говорінні уві сні).

Хто схильний до парасомній?

У різні періоди життя парасомнії проявляються по-різному. Деякі є характерними для дитячого віку, інші – для людей похилого віку. Діти частіше за дорослих переживають нічні жахи, снохождіння та пробудження з дезорієнтацією. Парасомнія у дітей пов’язана з незрілістю центральної нервової системи, емоційною лабільністю та впливом стресів. З віком ці стани зазвичай проходять. Дорослі частіше стикаються з говорінням уві сні, сонним паралічем, сексомнією або REM-поведінковими розладами.

Особи старшого віку, особливо чоловіки після 50 років, більше схильні до REM-поведінкових розладів, які іноді є ранніми ознаками нейродегенеративних процесів, як наприклад, хвороба Паркінсона чи деменція з тільцями Леві. Схильність до парасомній також може бути вищою у людей із тривожно-депресивними розладами, після травм або при наявності генетичної спадковості (особливо в разі нічних жахів і снохождіння).

Поширеність: що каже статистика?

Світова статистика показує, що парасомнії – досить поширене явище, хоча багато випадків залишаються непоміченими або не реєструються офіційно. Орієнтовні цифри виглядають так:

• Снохождіння спостерігається у 15-30% дітей і 2-4% дорослих.
• Нічні жахи зустрічаються у 3-6% дітей і до 1% дорослих.
• REM-поведінковий розлад діагностується у 0,5-1% загального населення, але до 30-50% пацієнтів із хворобою Паркінсона мають його прояви.
• Сонний параліч – хоча не всі звертаються до лікарів, у світі приблизно 7-8% людей повідомляли про принаймні один епізод цього явища.

Українська статистика не є достатньо повною через обмежену кількість досліджень, але на основі даних окремих сомнологічних центрів і клінік можна припустити, що парасомнії фіксуються у 5-10% звернень до лікарів-сомнологів. Особливо зростає кількість звернень через сонний параліч, енурез і нічні жахи у дітей.

Парасомнії – це не лише курйозні випадки, про які розповідають у фільмах або сімейних колах. Це повноцінна група розладів сну, які можуть суттєво впливати на якість життя. Не дивлячись на те, що деякі з них є тимчасовими і безпечними, інші можуть свідчити про глибші проблеми зі здоров’ям або навіть стати потенційно небезпечними як для самої людини, так і для її близьких.

Причини

Причини виникнення парасомній є багатофакторними, і найкраще їх пояснює біопсихосоціальна модель, яка враховує одночасно три рівні впливу: біологічні, психологічні та соціальні чинники. Такий підхід дозволяє розглядати парасомнії не як суто неврологічне чи психіатричне явище, а як складний процес, що формується під дією різних, тісно переплетених причин.

Біологічні фактори

• Генетична схильність. Якщо один з батьків мав у дитинстві нічні епізоди ходіння уві сні, ймовірність, що це проявиться у дитини, зростає до 45%. Якщо в обох батьків – ризик перевищує 60%.
• Незрілість мозкових структур. У дітей парасомнії часто пов’язані з ще незрілою роботою центральної нервової системи. Наприклад, фаза глибокого сну у них значно довша, і «перемикання» між стадіями відбувається менш чітко.
• Неврологічні та соматичні розлади. До таких станів належать, наприклад, епілепсія, черепно-мозкові травми, нейродегенеративні хвороби (хвороба Паркінсона).
• Гормональні коливання. У дітей сплески гормонів росту впливають на фази сну. У жінок – менструальний цикл, вагітність, клімакс також можуть змінювати структуру сну, що іноді провокує парасомнії.

Психологічні чинники

Емоційне напруження, перевтома, постійна тривога, конфліктні ситуації – все це впливає на якість сну. Психіка, що не має можливості «переварити» переживання протягом дня, може реалізовувати їх уночі через кошмари, говоріння уві сні, страхи або навіть агресивну поведінку. У людей, які пережили психотравми (втрату близьких, насильство, війну), часто виникають посттравматичні парасомнії, особливо нічні жахи або агресивні дії під час REM-сну. У таких випадках мозок наче «повторює» фрагменти травматичних ситуацій у сновидіннях. Психоемоційна нестабільність, схильність до румінацій, панічні атаки – усе це також впливає на цикл сну й збільшує ймовірність появи нічних парасомній. Особливо часто спостерігається сонний параліч у людей з підвищеною тривожністю.

Соціальні фактори

• Розпорядок дня та гігієна сну. Нерегулярний режим сну, часті нічні зміни, зловживання гаджетами перед сном, стимулятори (кава, енергетики), переглядання тривожного контенту пізно ввечері негативно впливає на цикл сну та створює фон для виникнення парасомній.
• Сімейна атмосфера та виховання. У дітей, які зростають і сім’ях з частими конфліктами, суворими методами виховання або відчувають нестачу емоційного контакту, парасомнії можуть виступати як форма несвідомого вираження внутрішньої напруги.
• Соціальна ізоляція та нестабільність. Самотність, економічні труднощі, втрата роботи, міграція створюють стресове тло, яке знижує якість сну і підвищує ймовірність порушень.
• Культура сну в суспільстві. У деяких культурах парасомнії сприймаються як щось містичне або табуйоване. Це може заважати своєчасному зверненню за допомогою або спричиняти сором, що ще більше поглиблює психологічний дискомфорт.

Симптоми

Симптоми парасомній дуже різноманітні – від легких і кумедних до небезпечних і тривожних. Важливо не знецінювати навіть ті з них, що здаються нешкідливими, адже в контексті регулярності або комбінації з іншими ознаками вони можуть бути дзвіночком глибших змін у нервовій системі чи психіці.

Нон-REM парасомнії

Ці прояви виникають у фазі глибокого повільного сну, зазвичай у першій третині ночі. Людина не повністю прокидається, а перебуває у стані часткового пробудження, часто не пам’ятаючи епізоду.

Сомнамбулізм (ходіння уві сні)

• Людина може вставати з ліжка, ходити, відкривати двері, сідати за кермо, при цьому не усвідомлюючи своїх дій.
• Обличчя часто з відсутнім або «застиглим» виразом.
• Можливе говоріння, бурмотіння або прості фрази.
• Після пробудження нічого не пам’ятає про епізод.
• Може бути небезпечним (падіння, порізи, травми).

Нічні жахи

• Раптовий крик або плач уночі, часто з різким підкиданням тіла.
• Обличчя бліде, зі слідами страху: розширені зіниці, піт, пришвидшене дихання.
• Людина ніби не чує інших, її важко заспокоїти.
• Через 10-15 хвилин заспокоюється та знову засинає.
• Після пробудження зазвичай нічого не пам’ятає.
• Часто спостерігається у дітей.

Конфузійні пробудження

Проявляється повільним, сплутаним пробудженням з дезорієнтацією в часі та просторі. Людина може сидіти на ліжку, не розуміти, де вона, хто поруч. Можливе неконтрольоване бурмотіння або агресивна реакція. Через кілька хвилин стан минає, і людина знову засинає.

Симптоми REM-парасомній

Ці стани пов’язані з фазою швидкого сну (REM), коли зазвичай виникають сновидіння. У нормі в цій фазі м’язи тіла розслаблені, але при деяких парасомніях активність сну «проривається» назовні.

REM-поведінковий розлад

• Людина активно «грає» сни: розмахує руками, штовхає, б’є.
• Може говорити, кричати, захищатися від уявної небезпеки.
• Часто виникають травми як у самої людини, так і у партнера по ліжку.
• Після пробудження зазвичай пам’ятає сновидіння.
• Частіше виникає у людей старшого віку, особливо у чоловіків.

Сонний параліч

Людина прокидається, але не може рухатися: ні руками, ні ногами, ні говорити. При цьому усвідомлення повне й часто супроводжується панікою. Часто виникають зорові, слухові або тактильні галюцинації (наприклад, хтось сидить на грудях, стоїть у кімнаті). Такий напад триває від кількох секунд до 2 хвилин. Зазвичай він проходить сам, після чого людина різко повертає здатність рухатися. Сонний параліч у дітей трапляється значно рідше, ніж у підлітків і дорослих.

Кошмари

• Повторювані або гострі сновидіння, що викликають сильний страх, сором, тривогу.
• Людина повністю прокидається, може згадати сон у деталях.
• Іноді боїться знову заснути.
• Ускладнюють засинання після пробудження.

Симптоми проміжних та інших парасомній

Ці стани не завжди прив’язані до певної стадії сну, але теж відносяться до групи парасомній.

Говоріння уві сні

Людина вимовляє окремі слова, фрази або навіть довгі речення. Це може бути безглуздий монолог або продовження денних думок, який часто не має свідомого змісту. У більшості випадків це нешкідливе явище, але може бути симптомом глибших розладів, якщо поєднується з іншими порушеннями.

Сексомнія

• Людина здійснює статеві дії (мастурбація, спроби до статевого акту) під час сну, не усвідомлюючи цього.
• Часто не пам’ятає про це після пробудження.
• Може викликати сильний психологічний дискомфорт у партнерів.
• Рідкісний, але клінічно підтверджений тип парасомнії.

Нічний енурез (нетримання сечі уві сні)

• Регулярне мимовільне сечовипускання вночі після віку 5 років.
• Часто супроводжує інші парасомнії у дітей.
• Може поєднуватися з емоційною нестабільністю або хронічним стресом.

Синдром вибухаючої голови

Людина прокидається через гучний «вибух» або шум у голові, якого насправді не було. Звук може нагадувати постріл, вибух, дзвін чи гул. Без болю, але з сильним переляком. Стан не становить загрози, але часто викликає тривожність та проблеми із засинанням.

Бруксизм (нічне скреготіння зубами)

• Повторювані ритмічні рухи щелепами під час сну.
• Сильний тиск може викликати головний біль, стирання зубів та біль у щелепі.
• Інколи супроводжується клацанням або стисканням щелеп.

Симптоми парасомній можуть бути одноразовими й нешкідливими. Але якщо вони повторюються регулярно, супроводжуються агресією або небезпечними діями, заважають партнеру чи членам сім’ї, викликають страх засинати або нічні пробудження поєднуються з іншими психоемоційними чи неврологічними симптомами, це привід звернутися до лікаря-сомнолога, невролога чи психотерапевта для уточнення діагнозу.

Лікарі медичного центру «Maimonides» в Івано-Франківську спеціалізуються на діагностиці та лікуванні парасомній. Ми добре розуміємо, наскільки виснажливо жити в режимі нічної напруги. Наша команда – це досвідчені неврологи, психіатри, психологи, які підходять до кожного випадку з повагою та розумінням. Бо за кожною парасомнією стоїть не лише фізіологія, а й особиста історія, в якій багато недоспаних ночей, невисловлених емоцій і зусиль впоратися самостійно. Ми працюємо конфіденційно, з повагою до вашого досвіду. Консультації можливі в нашій клініці в Івано-Франківську або онлайн. Не проживайте ще одну ніч у страху – запишіться на консультацію саме зараз!

Прогноз

Прогноз при парасомніях загалом сприятливий, особливо якщо вчасно виявити тригери та усунути фактори, що провокують розлади. У дітей багато форм, як наприклад, снохождіння чи нічні жахи, з віком зникають самостійно без медичного втручання. У дорослих ситуація складніша: парасомнії можуть набувати хронічного перебігу, особливо за наявності стресу, тривожних розладів чи нейродегенеративних змін. Важливу роль відіграє регулярність сну, дотримання гігієни сну та психоемоційна стабільність. 

При поведінковому розладі REM-сну прогноз залежить від супутніх неврологічних захворювань, але за умови правильного ведення симптоми значно зменшуються. Сонний параліч, хоча й викликає сильний страх, не несе фізичної загрози і з часом часто минає. В цілому, при комплексному підході та за участі фахівців більшість форм парасомній піддаються контролю, а якість життя суттєво покращується.

Діагностика парасомній в Маймонідес

Парасомнії часто залишаються непоміченими або помилково сприймаються як дивні сни, нервове виснаження або навіть психічні розлади. Однак чітка та комплексна діагностика дозволяє не лише підтвердити наявність порушення, а й з’ясувати його тип, фазу сну, в якій воно виникає, можливі причини та ризики. Діагностика починається з детального обговорення симптомів, історії їх появи, тривалості та частоти. 

Лікар розпитує про:

• характер нічних епізодів (що саме відбувається: крик, рухи, страх, галюцинації тощо);
• наявність провокуючих чинників (стрес, недосипання, прийом медикаментів, алкоголь);
• розпорядок сну та гігієну сну;
• наявність сімейної схильності до парасомній чи інших розладів сну;
• супутні психічні або неврологічні захворювання.

Також важливо зібрати свідчення родичів або партнера, які спостерігали нічну поведінку. Часто саме вони можуть надати більш об’єктивну картину епізодів, які сама людина не пам’ятає.

Протягом 1-2 тижнів пацієнту рекомендують записувати:

• час засинання і пробудження;
• якість сну (як засинав, як прокидався);
• випадки нічних епізодів (якщо були);
• вживання алкоголю, кави, ліків;
• рівень стресу та емоційного стану.

Цей щоденник дозволяє лікарю побачити загальний ритм сну та виявити можливі закономірності або тригери парасомній.

Полісомнографія – золотий стандарт діагностики парасомній. Це повноцінне нічне дослідження сну в спеціалізованій лабораторії або вдома (за допомогою портативних систем), яке дозволяє одночасно фіксувати активність мозку, рухи очей, м’язову активність, дихання, серцевий ритм, насичення крові киснем, рухи кінцівок та положення тіла.

При парасомніях полісомнографія допомагає:

• точно визначити фазу сну, під час якої відбувається епізод;
• зафіксувати рухи, звуки або інші дії;
• виключити інші розлади, такі як нічна епілепсія, апное сну чи судоми;
• встановити зв’язок між нічними епізодами та активністю мозку.

Актографія – це додатковий метод, коли пацієнт протягом кількох діб (зазвичай 7-14) носить спеціальний пристрій – актограф, схожий на годинник. Він фіксує рухову активність і дозволяє оцінити структуру сну вдома, у звичних умовах. Актографія корисна для виявлення нічного збудження, порушень ритму сну, неспокійного сну та інших нюансів, які можуть супроводжувати парасомнії.

Оскільки деякі парасомнії можуть бути проявом неврологічних або психічних станів, іноді потрібно додаткове обстеження:

• неврологічна консультація (особливо при підозрі на епілепсію або нейродегенеративні хвороби);
• МРТ головного мозку – при необхідності виключити органічні ураження;
• психіатричне обстеження – якщо є тривожні, депресивні розлади, посттравматичні стани.

Окремо важливо відрізнити парасомнії від інших станів, які можуть мати схожі симптоми:

• епілептичні напади під час сну;
• панічні атаки вночі;
• нічне апное з періодичними пробудженнями;
• психогенні рухові розлади.

У складних випадках діагностика потребує міждисциплінарного підходу: участі сомнолога, невролога, психіатра та клінічного психолога.

Парасомнія: лікування

Боротьба з парасомніями вимагає індивідуального, міждисциплінарного підходу, що враховує не лише тип розладу, але й загальний стан людини, наявність тригерів, фонових психічних або соматичних розладів.

Перший крок – психоедукація. Людині та її родині пояснюють, що таке парасомнії, чим вони відрізняються від епілепсії, тривожних розладів чи психозів, і чому самі по собі не є ознакою «психічної хвороби». Дуже часто знання про природу цих станів зменшує тривожність, страх та уникальну поведінку.

Нормалізація гігієни сну є обов’язковою частиною лікування:

• стабільний графік сну та пробудження;
• відмова від денного сну (особливо тривалого);
• уникнення екранів, алкоголю, стимуляторів перед сном;
• створення темної, тихої та комфортної обстановки в спальні;
• регулярна фізична активність, але не ввечері.

Багато парасомній виникають або загострюються через провокуючі фактори, які потрібно або виключити, або контролювати: хронічне недосипання, емоційне виснаження, стрес, вживання алкоголю, психоактивних речовин, прийом певних ліків. При сноходінні чи нічних жахах у дітей часто достатньо просто зменшити стрес, скоротити зорову стимуляцію ввечері та налагодити вечірній ритуал, і симптоми минають без медикаментів.

У деяких випадках застосовують:

• метод запланованих пробуджень, коли дитину або дорослого будять за 15-20 хвилин до часу, в який зазвичай трапляється епізод. Це «збиває» патологічну циклічність сну.
• запобіжні заходи – закриття вікон, зняття небезпечних предметів, встановлення сигналізації або навіть обмеження руху вночі (у важких випадках сноходіння).

Психотерапія є ефективною у випадках, коли парасомнії поєднуються з:

• тривожністю або депресією;
• посттравматичним стресовим розладом;
• порушенням регуляції емоцій або страхом перед сном.

КПТ при парасомніях може включати роботу зі страхами, пов’язаними зі сном, техніки релаксації та заземлення перед сном, навчання технікам уявного переписування сну. Також застосовуються методи майндфулнесу, медитації, EMDR (десенсибілізація рухами очей), сімейна психотерапія.

Медикаменти при парасомніях призначаються лише тоді, коли поведінка у сні становить небезпеку для себе або інших, парасомнія повторюється часто, є виснажливою, впливає на психічний стан або працездатність та якщо інші методи неефективні. Залежно від типу парасомнії можуть призначатися: клоназепам (класичний препарат при REM-поведінковому розладі, зменшує агресивну поведінку під час сну), мелатонін, трициклічні або седативні антидепресанти (при нічних жахах), ІЗЗС (при супутній депресії, ПТСР), габапентин (при больовому компоненті або у пацієнтів із синдромом неспокійних ніг + парасомнії), протиепілептичні препарати (якщо парасомнії поєднуються з епілептичними проявами).

Призначення завжди здійснює лікар-сомнолог або невролог, після детального обстеження, переважно – з полісомнографією.

Якщо парасомнії спричинені або загострюються фоновими захворюваннями, обов’язкове їх лікування. Завдяки сучасним підходам, більшість парасомній можна ефективно контролювати, значно зменшивши частоту епізодів або повністю їх усунувши. Важливо не ігнорувати симптоми та звернутись по допомогу вчасно. Саме тоді ніч знову стане джерелом відновлення, а не джерелом страху.

Лікарі медичного центру «Маймонідес» в Івано-Франківську мають значний досвід у роботі з порушеннями сну, зокрема з парасомніями – станами, які часто викликають страх, дезорієнтацію та виснаження. У нашій клініці впроваджено індивідуальний підхід до кожного пацієнта, що охоплює глибоку діагностику та комплексну терапію, орієнтовану не лише на зменшення епізодів парасомній, але й на відновлення повноцінного відпочинку.

На ранніх етапах особлива увага приділяється нормалізації гігієни сну, стабілізації психоемоційного стану, зменшенню тригерів та навчанню пацієнтів методам саморегуляції. У випадках, коли порушення сну супроводжуються тривалими або інтенсивними проявами, до лікувального процесу долучається мультидисциплінарна команда – неврологи, психотерапевти, психіатри, сомнологи, які працюють спільно для досягнення максимально стійкого результату. Для пацієнтів, які не мають можливості звернутися очно, ми пропонуємо онлайн-консультації, зберігаючи високий рівень довіри, конфіденційності та ефективності допомоги. 

Не відкладайте звернення і зв’яжіться з нами саме зараз, адже парасомнії з часом можуть посилюватися. Ми тут, щоб допомогти вам повернути контроль над сном і життям!