Анемія – це клініко-гематологічний синдром, який характеризується зменшенням гемоглобіну та/або еритроцитів в одиниці об’єму крові менше, ніж встановлені відповідні рівні для окремих категорій пацієнтів (чоловіки, жінки, вагітні, діти). Анемія – це не захворювання, це лише симптом певної патології, який в певних випадках виходить на перше місце по значимості для пацієнта.
Випадку встановлення факту наявності анемії у пацієнта, дуже важливо встановити її причину та вид, адже лікування кардинально відрізняється, крім того, не усунувши причину розвитку анемії, неможливо позбавити пацієнта від цього синдрому раз та назавжди. В протилежному випадку анемія буде постійно рецидивувати.
Дуже важливо потрапити до такого лікаря, який не тільки встановить факт наявності анемії та призначить симптоматичну терапію, а розбереться з причинами зниження гемоглобіну та еритроцитів, визначить вид анемії та призначить також етіотропне лікування (те, що впливає на причину).
Саме такі лікарі працюють в гематологічному відділенні багатопрофільного медичного центру Маймонідес. Наш заклад працює в тісній та плідній співпраці з найкращими ізраїльськими гематологічними клініками. Кожен окремий клінічний випадок ведеться спільно лікуючим лікарем, завідуючим відділення та відповідальним гематологом безпосередньо з Ізраїлю. Завдяки злагодженій роботі такої професійної команди нам вдається досягти успіхів навіть у найскладніших випадках.
Медичний центр Маймонідес працює під патронажем благодійного фонду “КЕРЕН ОР ДЛЯ НАШОЇ ДИТИНИ”, тому всі наші пацієнти, хто потребує дороговартісного лікування, можуть розраховувати на допомогу фонду.
Причини та симптоми анемії
Анемія – це порушення балансу в системі утворення та руйнування еритроцитів. Анемія може розвиватися по одному або більше механізму з трьох основних:
- крововтрата (може бути гострою та хронічною)
- порушення еритропоезу (утворення еритроцитів)
- надмірний гемоліз (руйнування еритроцитів).
Анемія розвивається лише через кілька годин після гострої крововтрати, коли інтерстиціальна рідина проникає в судинне русло і розбавляє еритроцитарну масу. Хронічна крововтрата може призвести до розвитку анемії, якщо швидкість втрати еритроцитів перевищує швидкість їх заміни або, що відбувається частіше, якщо посилений еритропоез виснажує запаси заліза в організмі.
Недостатність еритропоезу може бути зумовлена різними причинами. Повне припинення еритропоезу призводить до зниження кількості еритроцитів зі швидкістю приблизно 7-10% на тиждень.
Надлишковий гемоліз може бути наслідком внутрішніх патологій еритроцитів або зовнішніх факторів, таких як наявність на поверхні антитіл або компонентів систем комплементу, що призводить до руйнування еритроцитів на ранніх стадіях. Збільшена селезінка захоплює і руйнує еритроцити швидше ніж нормальна.
Симптоматика анемії неспецифічна – цими ж ознаками супроводжуються й інші хвороби організму. Основні симптоми можна поєднати у два синдроми: гіпоксичний та сидеропенічний.
Гіпоксичний синдром є наслідком дефіциту кисню у тканинах. Пацієнти скаржаться на:
- загальну слабкість;
- швидку стомлюваність;
- знижену працездатність;
- запаморочення;
- знесилення;
- шум, дзвін у вухах, мушки в очах;
- утруднене дихання, пітливість при помірних фізичних навантаженнях;
- блідість шкіри та слизових оболонок;
- посилене серцебиття.
Прояви сидеропенічного синдрому:
- спотворення смаку;
- сухість шкіри;
- ламкість, стоншення нігтів;
- випадання волосся;
- ангулярний стоматит (заїди);
- печіння язика;
- симптоми диспепсії.
Також симптоми анемії залежать від її причини та різновиду. Наприклад при апластичній анемії викликає слабкість і швидка стомлюваність, тоді як важка тромбоцитопенія може викликати утворення петехій, екхімозів, кровотечу з ясен, в кон’юнктиву та інших тканин. Агранулоцитоз зазвичай призводить до виникнення життєво небезпечних інфекцій.
Найчастіші різновиди анемії
1. Постгеморагічна анемія виникає внаслідок гострої чи хронічної крововтрати. Гостра кровотеча, як правило, зустрічається внаслідок травми, масивні кровотечі з органів шлунково-кишкового тракту, сечовидільної системи, маткові кровотечі у жінок. У випадку хронічної крововтрати анемія набуває всіх ознак залізодефіцитної.
2. Анемія хронічного захворювання є багатофакторною патологією. Діагноз зазвичай потребує наявності хронічного запального стану, такого як інфекція, автоімунне захворювання, захворювання нирок або злоякісний процес. Стан характеризується мікроцитарною або нормоцитарною анемією та низькою кількістю ретикулоцитів.
Показники сироваткового заліза та трансферину, як правило, знижені або в нормі, тоді як сироватковий рівень феритину може бути нормальним або підвищеним. Терапія спрямована на лікування основного захворювання, крім того, у деяких випадках призначається еритропоетин для стимулювання еритропоезу.
3. Анемія при захворюванні нирок є гіпопроліферативною формою анемії і в першу чергу вона є наслідком дефіциту еритпроетину (ЕПО) або зниження чутливості до нього (ЕПО виробляється в нирках). Вона, як правило, буває нормоцитарною та нормохромною. Лікування включає заходи, спрямовані на корекцію основного захворювання, і підтримуючу терапію еритропоетинами та, іноді, препаратами заліза.
4. Апластична анемія є патологією гемопоетичних стовбурових клітин, яка призводить до втрати попередників гемопоезу, гіпоплазії або аплазії кісткового мозку та цитопенії 2 або більше клітинних паростків (еритроцитів, лейкоцитів та/або тромбоцитів). Симптоматика обумовлена розвитком анемії, тромбоцитопенії (петехії, кровотечі) чи лейкопенії (інфекції). Діагностика заснована на виявленні панцитопенії у периферичній крові та гіпоцелюлярності кісткового мозку при біопсії. Лікування, як правило, включає імуносупресію або трансплантацію кісткового мозку.
5. Залізодефіцитна анемія є найчастішим варіантом анемії та зазвичай обумовлена хронічною крововтратою. Мальабсорбція (порушення всмоктування в кишечнику), наприклад при целіакії, є набагато менш поширеною причиною. Симптоми, зазвичай, неспецифічні. Є тенденція до мікроцитозу та гіпохромії еритроцитів, запаси заліза в організмі знижені, про що свідчить низький рівень сироваткового феритину та заліза, а також висока загальна залізозв’язувальна здатність сироватки крові.
При постановці даного діагнозу слід підозрювати наявність прихованої крововтрати доти, доки не буде доведено протилежне. Лікування включає замісну терапію препаратами заліза і лікування причини крововтрати.
6. Мегалобластні анемії найчастіше є наслідком дефіциту вітаміну B12 та фолатів. Неефективний гемопоез впливає на всі клітинні паростки, але особливо на еритроїдний. Діагностика, як правило, заснована на даних загального аналізу крові та мазка периферичної крові, в яких зазвичай виявляють макроцитарну анемію з анізоцитозом і пойкілоцитозом, великі еритроцити овальної форми (макроовалоцити), тільця Хауелла-Жоллі (залишкові фрагменти ядра), гіперсепти. Лікування спрямоване усунення первинної причини.
7. Анемія при мієлодиспластичному синдромі, як правило, різко виражена. Анемія зазвичай нормоцитарна або макроцитарна, також можуть бути дисморфічні (великі і дрібні) популяції циркулюючих клітин. При дослідженні кісткового мозку виявляються характерні зміни. Лікування спрямоване на пригнічення злоякісного процесу в кістковому мозку, можуть застосовуватись також фактори росту, трансплантація кісткового мозку.
8. Анемія, обумовлена порушенням транспорту заліза, зустрічається вкрай рідко. Її причина полягає в тому, що залізо не може переміщатися з місць свого накопичення (клітини слизових оболонок, печінки) до клітин-попередників еритропоезу. Однією відомою формою є залізорефрактерна залізодефіцитна анемія (IRIDA), викликана мутаціями в гені TMPRSS6, який кодує трансмембранний білок, що регулює синтез гепсидину – білка, що бере участь в абсорбції заліза. У пацієнтів спостерігається мікроцитарна анемія з дуже низьким насиченням трансферину і вони є резистентними до пероральних препаратів заліза.
Оскільки регуляцію синтезу гепсидину порушено, рівень гепсидину неадекватно підвищений, незважаючи на дефіцит заліза. Лікування залізорефрактерної анемії зазвичай проводиться препаратами заліза внутрішньовенно, хоча відповідь лікування зазвичай буває лише частковою. Також можна спробувати призначення тривалих курсів перорального прийому заліза разом із вітаміном С.
9. Анемія при мієлофтизі – нормоцитарна, нормохромна анемія, яка виникає при інфільтрації чи заміщенні нормального кісткового мозку негемопоетичними або аномальними клітинами. Причини включають пухлини, гранулематозні захворювання, хвороби накопичення ліпідів та первинний мієлофіброз. Також часто розвивається фіброз кісткового мозку як вторинний процес. Може розвиватися спленомегалія. До характерних змін у периферичній крові відносяться анізоцитоз, пойкілоцитоз, надмірна кількість клітин – попередників еритропоезу та лейкопоезу. Діагноз зазвичай ґрунтується на результатах біопсії кісткового мозку. Застосовуються підтримуюча терапія та комплексне лікування основного захворювання.
10. Набута справжня еритроцитарна аплазія є патологією еритроїдних попередників, що призводить до ізольованої нормоцитарної анемії. Лейкоцити та тромбоцити не уражені. Симптоми обумовлені анемією і включають втому, млявість, зниження толерантності до фізичного навантаження та блідість. Для встановлення діагнозу необхідна наявність нормоцитарної анемії в периферичній крові та нормоцелюлярних показників біопсії кісткового мозку з відсутністю еритроїдних прекурсорів. Лікування, як правило, включає терапію основної причини і в деяких випадках видалення тимуса або імуносупресію.
11. Сидеробластні анемії є цілою групою анемій, які характеризуються збільшенням сироваткового заліза, феритину та насичення трансферином і наявністю кільцеподібних сидеробластів. Симптоми ті ж, що при анемії, і включають втому і млявість. Діагноз ставиться на підставі загального аналізу крові, кількості ретикулоцитів та оцінки мазка периферичної крові, а також дослідження рівня заліза та стану кісткового мозку. Лікування вимагає припинення прийому речовин, що викликають хворобу, і призначення вітамінних добавок і еритропоетину.
12. Аутоімунна гемолітична анемія обумовлена аутоантитілами, які реагують з еритроцитами при температурі ≥ 37° С (гемолітична анемія з тепловими антитілами) або < 37° С (хвороба холодових антитіл). Гемоліз є позасудинним. Прямий антиглобуліновий тест (пряма проба Кумбса) дозволяє встановити діагноз та припустити причину. Лікування залежить від причини і може включати застосування кортикостероїдів, внутрішньовенних імуноглобулінів, імуносупресорів, спленектомію, уникнення тригерів (наприклад, застуди) та відміни певних препаратів.
13. Пароксизмальна нічна гемоглобінурія – рідкісне набуте захворювання, що характеризується внутрішньосудинним гемолізом та гемоглобінурією. Поширені лейкопенія, тромбоцитопенія, артеріальні та венозні тромбози, а також епізодичні кризи. Для верифікації діагнозу використовується флоуцітометрія. Лікування полягає у застосуванні інгібіторів термінальної активності комплементу, таких як екулізумаб.
14. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г6ФД) являє собою Х-зчеплений ферментативний дефект, що часто зустрічається у людей африканського походження, який може призвести до гемолізу після гострих захворювань або прийому оксидантів (включаючи саліцилати та сульфаніламіди). Діагностика заснована на оцінці рівня Г6ФД. Лікування має підтримуючий характер.
15. Спадковий сфероцитоз та спадковий еліптоцитоз відносяться до вродженої патології мембран еритроцитів, які можуть спричинити помірну гемолітичну анемію. При спадковому еліптоцитозі симптоматика, як правило, виражена помірно та включає анемію різного ступеня, жовтяницю, спленомегалію. Діагностика ґрунтується на виявленні зниженої осмотичної резистентності еритроцитів у поєднанні з негативним результатом прямого антиглобулінового тесту. У поодиноких випадках у пацієнтів молодше 45 років потрібне виконання спленектомії.
16. Серповидноклітинна анемія (гемоглобінопатія) викликає хронічну гемолітичну анемію, що виникає майже виключно у людей африканського походження. Вона викликана гомозиготним успадкуванням дефектних генів гемоглобіну Hb S. Серповидні еритроцити викликають оклюзію судин і схильні до гемолізу, що призводить до тяжких больових кризів, ішемії органів та інших системних ускладнень. Часто виникають загострення (кризи). Можливий розвиток гострих інфекційних захворювань, аплазії кісткового мозку, ураження легень, що призводить до летального результату. Діагностика заснована на проведенні електрофорезу гемоглобіну.
При кризах застосовують анальгетики та інші симптоматичні заходи. У деяких випадках потрібні гемотрансфузії. Для збільшення тривалості життя пацієнтів застосовують вакцини проти бактеріальних інфекцій, профілактичний прийом антибіотиків, агресивне антибактеріальне лікування.
17. Таласемія – це група вроджених мікроцитарних гемолітичних анемій, які характеризуються дефектом синтезу гемоглобіну. Альфа-таласемія особливо поширена серед осіб африканського, середземноморського або південноазіатського походження. Бета-таласемія найбільш поширена в осіб середземноморського, близькосхідного, південноазіатського та індійського походження.
Симптоми та ознаки обумовлені анемією, гемолізом, спленомегалією, гіперплазією кісткового мозку, при багаторазових гемотрансфузіях може спостерігатися перевантаження залізом. Діагностика заснована на генетичному дослідженні та кількісному аналізі структури гемоглобіну. Лікування важких форм може включати гемотрансфузії, спленектомію, терапію хелаторами і трансплантацію стовбурових клітин.
Це лише частина з можливих різновидів анемії. Тому дуже важливо потрапити у дбайливі лікарські руки, щоб спеціаліст зміг точно знайти причину анемії та цілеспрямовано на неї діяти. Фахівці-гематологи медичного центру Маймонідес віртуозно володіють усіма методами діагностики анемій та безпомилково інтерпретують отримані дані, тому ви можете спокійно довірити своє здоров’я у їхні руки.
Методи діагностики анемій
Як відомо, чим раніше встановлений діагноз захворювання, тим кращий прогноз та результат лікування. Тому якісна та швидка діагностика – це надзвичайно важливий етап.
В клініці Маймонідес використовується лише сучасне обладнання експертного класу, всі наші лікарі досконало володіють всіма методиками обстеження пацієнта з підозрою на анемію, уміють безпомилково інтерпретувати отримані дані, що допомагає їм у створенні сучасного, індивідуального та ефективного плану лікування.
Щоб поставити правильний діагноз, лікар використовує такі обстеження:
- Огляд та очна консультація.
- Різноманітні аналізи крові (в залежності від того, яку саме анемію підозрює спеціаліст).
- УЗД внутрішніх органів, лімфатичних вузлів, тощо.
- Рентгенографія органів грудної клітки, хребта, черепа, кісток тазу, тощо.
- МРТ, КТ, ангіографію, ПЕТ-МРТ, ПЕТ-КТ, остеосцинтиграфію.
- Пункція кісткового мозку за потреби х вивченням мієлограми та гістологічним дослідження.
- Додаткові методи діагностики, в залежності від конкретної клінічної ситуації.
Молекулярно-генетичні дослідження використовують для виявлення певних видів захворювань крові, також при підборі персоналізованої імунотерапії (біологічної, таргетної). Прикладом такої сучасної діагностики є тест-системи для молекулярно-генетичних перевірок Foundation One та Caris Molecular Testing.
Всі матеріали після біопсії ми надсилаємо в найкращі світові патогістологічні лабораторії (Ізраїль, Німеччина, США). Завдяки таким подвійним перевіркам ми точно впевнені в правильності діагнозу та ефективності вибраної лікувальної тактики.
Принципи лікування анемій
Однією з важливих переваг лікування захворювань крові в МЦ Маймонідес є застосування комплексного підходу до кожного окремого клінічного випадку. В боротьбі з хворобою лікар застосовує увесь доступний арсенал методів. Терапія завжди є комбінацією з двох, трьох, а то й більше методик. Як правило, схема лікування включає симптоматичну терапію, патогенетичне лікування та вплив на причину анемії.
В деяких випадках в лікувальну програму додають певні інноваційні методики лікування (таргетні ліки, препарати імунобіологічної дії, трансплантацію стовбурових гемопоетичних клітин, тощо).
Як уже було сказано, лікування анемії повністю залежить від її виду та причини. Наприклад, план лікувальних заходів при залізодефіцитній анемії складається із таких етапів:
- застосування препаратів заліза (залежно від ступеня тяжкості хвороби вони можуть бути призначені у формі таблеток або крапель для вживання або вводитися в організм пацієнта шляхом інфузій);
- встановлення причини, наприклад, кровоточива виразка шлунку, та вплив на неї (лікування виразкової хвороби шлунку);
- підтримуюча терапія (призначається за показаннями після основного курсу, спрямована на відновлення функцій внутрішніх органів, що зазнавали гіпоксії).
У випадках тяжких злоякісних захворювань, що протікають с синдромом анемії, наприклад, мієлодиспластичний синдром, лікування є комплексним та може включати поліхіміотерапію, імуносупресію, таргетні препарати, трансплантацію кісткового мозку з високодозною хіміотерапією, тощо.
У кожному окремому випадку рішення про комбінацію тих чи інших методик лікування приймається спільно командою спеціалістів. Кожна людина та її хвороба відрізняються, тому наші лікарі, спираючись на свій досвід в лікуванні анемій часто виходять за рамки стандартних протоколів, змінюючи схеми лікування та дози необхідних препаратів так, щоб отримати якнайкращі результати для своїх пацієнтів.