Хронічний біль

Хронічний біль – це стійкий больовий синдром, який зберігається понад 3 місяці, часто навіть після усунення первинної причини. На відміну від гострого болю, що виконує захисну функцію та сигналізує про пошкодження тканин, хронічний біль перетворюється на самостійне патологічне явище. Він поступово втрачає початкову «корисну» роль, стаючи джерелом фізичних страждань, психологічного виснаження та соціальних обмежень.

До цього розділу відносять низку станів, серед яких:

• Міофасціальний больовий синдром.
• Невралгії.
• Полінейропатичний біль.
• Радикулопатії.
• Комплексний регіонарний больовий синдром.
• Центральний біль (наприклад, після інсульту, розсіяного склерозу).

Хронічний біль часто поєднує в собі декілька механізмів – ноцицептивний (через подразнення больових рецепторів), невропатичний (через ушкодження нервових структур) та дисфункціональний (пов’язаний із розладом обробки больових сигналів у ЦНС). З часом у пацієнтів формуються явища центральної сенситизації, коли навіть незначний подразник викликає сильний біль. Часто спостерігається супутня тривожність, депресія, порушення сну та зниження когнітивних функцій.

Хто хворіє частіше

Статистично, хронічний біль частіше зустрічається у жінок, особливо у віковій групі 35-60 років. Це пов’язують як із гормональними чинниками, так і з більшою поширеністю у жінок таких станів, як фіброміалгія чи невралгії. Однак, певні форми (наприклад, радикулопатії) частіше трапляються у чоловіків, що пов’язано з фізичними навантаженнями та травматизацією.

Статистика

За даними міжнародних досліджень, хронічний біль уражає близько 20-30% дорослого населення світу. У країнах Європи приблизно кожен п’ятий дорослий живе з цим станом. В Україні точна офіційна статистика обмежена, але за результатами опитувань та клінічних спостережень, поширеність хронічного болю коливається в межах 25-30% серед дорослого населення. Найчастіше діагностують болі у спині та шиї, міофасціальний синдром, невралгії та наслідки травм.

Варто зазначити, що в структурі хронічного болю в Україні спостерігається зростання частки невропатичних форм, що може бути пов’язано зі збільшенням випадків цукрового діабету, судинних захворювань та травм опорно-рухового апарату. Слід розуміти, що хронічний біль – це не просто медична проблема, а комплексний виклик, який охоплює фізичне, психологічне та соціальне життя людини, впливаючи на її працездатність і якість життя в цілому.

Хронічний біль: причини

Біопсихосоціальна модель пояснює виникнення та підтримання хронічного болю як результат взаємодії трьох груп факторів – біологічних, психологічних та соціальних. Такий підхід дозволяє побачити, що біль не завжди є лише наслідком фізичного пошкодження: він формується на перетині роботи нервової системи, емоційного стану та соціального контексту життя пацієнта.

Біологічні фактори

Вони стосуються безпосередніх змін у тканинах, нервовій системі та фізіологічних процесах організму.

• Первинне ушкодження або захворювання (травми, операції, запальні процеси, дегенеративні хвороби хребта, артрити, ураження периферичних нервів).
• Периферична сенситизація – підвищення чутливості больових рецепторів (ноцицепторів) у місці пошкодження.
• Центральна сенситизація – патологічна перебудова в спинному та головному мозку, коли біль зберігається навіть після загоєння тканин.
• Генетична схильність (наявність певних варіантів генів, що впливають на роботу іонних каналів, рівень запальних медіаторів або нейротрансмітерів).
• Гормональні зміни (зниження рівня естрогенів у жінок, порушення роботи щитоподібної залози, наднирників).
• Супутні хвороби (цукровий діабет, судинні патології, аутоімунні процеси, інфекції, які ушкоджують нервову систему).

Психологічні чинники

Психологічний стан пацієнта суттєво впливає на сприйняття болю, його інтенсивність та тривалість. Важливе значення у випадку хронічного болю відіграють:

• Хронічний стрес.
• Тривожні та депресивні розлади.
• Катастрофізація болю (схильність перебільшувати загрозу та фокусуватися на неприємних відчуттях).
• Втрата контролю над власним станом.
• Посттравматичні спогади (у деяких пацієнтів біль підтримується через асоціації з минулими фізичними або емоційними травмами).

Соціальні причини

Соціальні чинники у розвитку такого стану, як хронічний біль, займають не менше значення, ніж біологічні чи психологічні. До них належать умови праці та побуту, рівень соціальної підтримки, економічна стабільність та культурні особливості суспільства. Люди, які працюють у фізично важких або монотонних умовах, частіше стикаються з перевантаженням опорно-рухового апарату, що може сприяти формуванню стійких больових синдромів. Відсутність підтримки з боку сім’ї та друзів посилює емоційний стрес, тоді як економічні труднощі обмежують доступ до належного лікування. У деяких культурах хронічний біль, причини якого часто багатофакторні, сприймається як прояв слабкості, через що пацієнти уникають звернення до лікаря, дозволяючи проблемі закріплюватися та переходити у тривалий, виснажливий стан.

Так як хронічний біль є результатом складної взаємодії органічних змін, емоційно-психологічного стану та соціального середовища, його лікування має бути комплексним, із врахуванням не лише фізичного, а й психоемоційного та соціального аспектів життя пацієнта. Ігнорування будь-якої з цих складових часто призводить до того, що навіть найсучасніші медичні втручання не дають очікуваного ефекту.

У медичному центрі «Maimonides» в Івано-Франківську пацієнти отримують комплексну допомогу при хронічному болю різного походження – від м’язово-скелетних синдромів до невралгій і центральних больових станів. Прийом ведуть досвідчені спеціалісти, які глибоко розуміють механізми формування стійкого болю та володіють сучасними підходами до його контролю. Ми надаємо допомогу як під час особистих консультацій, так і в онлайн-форматі, що особливо зручно для пацієнтів із обмеженою мобільністю, частими загостреннями або тих, хто проживає далеко від спеціалізованих клінік та цінує конфіденційність. Наш підхід базується на міжнародних клінічних протоколах і детальному аналізі кожного випадку, з урахуванням індивідуальних потреб пацієнта. Чим раніше ви звернетеся, тим вищі шанси зменшити інтенсивність і частоту болю, уникнути його прогресування та суттєво підвищити якість життя. Подбайте про своє здоров’я вже сьогодні – запишіться на консультацію!

Основні діагнози, що входять до категорії «хронічний біль»

• Міофасціальний больовий синдром (МФБС)
  • Це хронічний стан, зумовлений напруженням і спазмом окремих ділянок м’язів, у яких формуються тригерні точки. Вони провокують локальний або відбитий біль, що часто поширюється на сусідні зони.
  • Характеристика: біль тупого або ниючого характеру, іноді з відчуттям тиску чи печіння, може посилюватися при русі або пальпації.
  • Симптоми: локальна болючість, обмеження рухів, скутість м’язів, відчуття «твердого вузла» під шкірою, іноді парестезії в зоні іррадіації.
  • Перебіг: тривалий, з періодами загострення, особливо після перевантаження чи переохолодження.
• Невралгії
  • Це больові синдроми, зумовлені ураженням або подразненням периферичних нервів. Найчастіше страждають трійчастий, потиличний чи міжреберні нерви.
  • Характеристика: гострий, пекучий або стріляючий біль, що виникає раптово й може повторюватися серіями.
  • Симптоми: локалізований біль по ходу нерва, тригерні зони, які провокують напад при дотику або русі, іноді супутні вегетативні реакції (почервоніння шкіри, сльозотеча).
  • Перебіг: хронічний, з періодичними загостреннями, часто залежний від стресу, переохолодження чи фізичного навантаження.
• Полінейропатичний біль
  • Виникає при ураженні багатьох периферичних нервів, найчастіше при цукровому діабеті, токсичному впливі або дефіциті вітамінів групи B.
  • Характеристика: пекучий, колючий або «електричний» біль, зазвичай симетричний, що починається зі стоп і поступово поширюється вгору.
  • Симптоми: оніміння, поколювання, відчуття «повзання мурашок», підвищена або знижена чутливість, м’язова слабкість.
  • Перебіг: хронічний, прогресуючий, особливо при відсутності контролю основного захворювання.
• Радикулопатії
  • Це біль та інші симптоми, спричинені здавлюванням або запаленням спинномозкового корінця.
  • Характеристика: біль різного характеру – від ниючого до стріляючого, часто з іррадіацією по ходу нерва.
  • Симптоми: корінцевий біль, оніміння, слабкість певної групи м’язів, зниження рефлексів, посилення симптомів при рухах або кашлі.
  • Перебіг: може бути постійним або з періодами загострення, часто пов’язаний із остеохондрозом, міжхребцевими грижами чи травмами.
• Комплексний регіонарний больовий синдром (КРБС)
  • Це важкий хронічний біль, що розвивається після травми, операції або навіть незначного пошкодження кінцівки.
  • Характеристика: інтенсивний, пекучий біль, який не відповідає тяжкості первинної травми.
  • Симптоми: набряк, зміни кольору та температури шкіри, порушення росту волосся і нігтів, обмеження рухів, алодинія (біль від легкого дотику).
  • Перебіг: затяжний, з поступовим формуванням трофічних змін тканин та вираженим зниженням функції кінцівки.
• Центральний біль
  • Виникає при ураженні структур центральної нервової системи, наприклад, після інсульту, при розсіяному склерозі, травмах головного чи спинного мозку.
  • Характеристика: постійний або нападоподібний біль пекучого, пульсуючого чи колючого характеру, який не має прямого зв’язку з пошкодженими тканинами.
  • Симптоми: поєднання болю з порушенням чутливості (гіперчутливість або оніміння), відчуття холоду чи жару в ураженій ділянці.
  • Перебіг: стійкий, важко піддається лікуванню, часто супроводжується порушенням сну та депресією.

Хронічний біль: лікування

Терапія хронічного болю – це не просто усунення неприємних відчуттів, а комплексна стратегія, спрямована на зменшення інтенсивності симптомів, відновлення фізичної активності та покращення психоемоційного стану. Сучасна медицина розглядає біль як багатофакторний процес, тому лікування часто комбінує медикаментозні, фізіотерапевтичні та психотерапевтичні методи.

Медикаменти

Підбір препаратів залежить від типу болю та механізмів його виникнення:

• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) – ефективні при міофасціальному синдромі, радикулопатіях, де є запальний компонент.
• Анальгетики центральної дії – застосовуються при сильному, неконтрольованому болю, але переважно короткими курсами.
• Антиконвульсанти (протисудомні засоби) – перша лінія при невралгіях, полінейропатичному та центральному болю.
• Антидепресанти (особливо трициклічні та інгібітори зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну) – впливають на больові шляхи та допомагають при супутній тривожності чи депресії.
• Міорелаксанти – розслаблюють м’язи при міофасціальному больовому синдромі, зменшуючи спазм.
• Місцеві засоби – креми або пластирі з капсаїцином, лідокаїном чи НПЗЗ, особливо при локалізованому болю.

Інтервенційні методи

Застосовуються, якщо стандартна терапія не дає належного ефекту. Сюди відносять блокади нервів (ін’єкції місцевих анестетиків або стероїдів у зону ураження), радіочастотну абляцію (точкове руйнування больових нервових волокон для зменшення сигналу болю), епідуральні ін’єкції тощо.

Фізична та реабілітаційна терапія

• Лікувальна фізкультура (ЛФК) – індивідуально підібрані вправи, що знижують напруження м’язів, покращують кровопостачання та рухливість.
• Фізіотерапевтичні процедури – магнітотерапія, ультразвук, електростимуляція, лазеротерапія.
• Масаж та міофасціальний реліз – для усунення тригерних точок при міофасціальному синдромі.
• Ортези та підтримуючі пристрої – при радикулопатіях або полінейропатіях для зниження навантаження на уражену ділянку.

Психологічна підтримка та корекція способу життя

При хронічному болю майже завжди формується «порочне коло», тобто біль викликає тривогу, депресію та напруження, а це, у свою чергу, посилює відчуття болю. Тому ефективна терапія включає:

• Когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) – допомагає змінити ставлення до болю та навчитися методам самоконтролю.
• Методи релаксації – медитація, дихальні вправи, майндфулнес.
• Корекція сну – важлива при центральному болю.
• Підтримка фізичної активності – збереження рухливості навіть при болю допомагає запобігти м’язовій атрофії та психологічній ізоляції.

Хронічний біль, лікування якого є індивідуальною розробленою програмою, потребує поєднання медикаментозної терапії, апаратних методик, корекції способу життя та застосування новітніх технологій. Головний акцент робиться на тривалому контролі симптомів, зменшенні інтенсивності болю та мінімізації його впливу на повсякденну активність і психологічний стан людини. Найкращі результати дає мультидисциплінарна команда: невролог, реабілітолог, психотерапевт, фізіотерапевт і, при необхідності, хірург. 

У медичному центрі «Маймонідес» в Івано-Франківську працюють досвідчені лікарі, які допомагають пацієнтам із різними формами хронічного болю – від міофасціального больового синдрому та невралгій до центрального болю після інсульту чи розсіяного склерозу. Ми добре розуміємо, як постійний біль впливає не лише на фізичне здоров’я, але й на емоційний стан, міжособистісні стосунки, професійну ефективність та загальну якість життя. Саме тому в роботі використовуємо комплексний, міждисциплінарний підхід: від ретельної діагностики до довгострокового супроводу пацієнта на всіх етапах лікування.

На сайті клініки представлені докладні матеріали, присвячені різним видам хронічного болю. Ми пояснюємо їхні особливості, механізми виникнення та фактори, що можуть погіршувати перебіг, а також даємо поради, коли саме варто звертатися до спеціаліста.

Для пацієнтів із початковими проявами хронічного болю ефективною є превентивна та підтримувальна терапія, яка допомагає виявити та контролювати тригери, розвинути навички саморегуляції та адаптувати спосіб життя для зменшення навантаження на нервову систему. У більш складних і стійких випадках до процесу лікування залучаються не тільки неврологи, а й психотерапевти, клінічні психологи, а за потреби – реабілітологи та соціальні працівники. Такий підхід дозволяє не лише знизити інтенсивність болю, а й допомогти пацієнту змінити ставлення до захворювання, зберегти соціальну активність та підтримати внутрішню мотивацію.

Для зручності пацієнтів ми надаємо можливість онлайн-консультацій у безпечному та конфіденційному форматі. Це особливо актуально для тих, хто проживає далеко від великих медичних центрів або з певних причин не може відвідати лікаря особисто. Якщо ви або ваші близькі стикаєтеся з хронічним болем, не зволікайте: чим раніше розпочнеться лікування, тим більше шансів тримати симптоми під контролем і повернути собі повноцінне життя. Зробіть перший крок до полегшення – зверніться до нас вже сьогодні!