Мігрень

Мігрень – це складне неврологічне захворювання, що характеризується нападами сильного, часто пульсуючого головного болю, який зазвичай виникає з одного боку голови. На відміну від звичайного головного болю, мігрень нерідко супроводжується нудотою, блюванням, підвищеною чутливістю до світла (фотофобія), звуків (фонофобія) та запахів. Напад може тривати від кількох годин до трьох діб і суттєво порушувати звичний ритм життя людини.

Мігрень не є просто сильним головним болем. Це хронічний стан, який має циклічний характер: періоди нападів змінюються безсимптомними проміжками. Деякі пацієнти перед початком головного болю відчувають так звану ауру. Це зорові або чуттєві порушення (блискітки, мерехтіння, порушення мовлення, оніміння обличчя чи кінцівок), що виникають за 20-60 хвилин до головного болю. Але не у всіх хворих на мігрень є аура. Така форма називається мігренню без аури, і вона є найпоширенішою.

Характерною ознакою є провокуючі фактори: недосип, емоційне чи фізичне перенавантаження, зміни погоди, гормональні коливання, певні продукти (наприклад, шоколад, червоне вино, сири), сильні запахи, шум. У деяких жінок напади виникають переважно під час менструацій – це так звана менструальна мігрень.

Хто частіше страждає на мігрень

Мігрень значно частіше вражає жінок, ніж чоловіків. За оцінками різних досліджень, від 70 до 80% усіх випадків припадає на жінок. Це пов’язано з гормональними чинниками: естрогени можуть впливати на пороги больової чутливості та судинний тонус. У більшості випадків перші прояви захворювання виникають у віці від 20 до 35 років, хоча дебют може відбутися ще в підлітковому періоді. У дитячому віці мігрень зустрічається приблизно однаково у хлопців і дівчат, але після початку статевого дозрівання жіноча стать починає домінувати в статистиці.

Статистика захворюваності

У світі, згідно з даними ВООЗ, мігрень входить до десятки найпоширеніших захворювань, що спричиняють інвалідизацію. Вона вражає приблизно кожну сьому людину у світі. Загальна поширеність оцінюється на рівні 14-15% дорослого населення.

• Серед жінок – до 20-25%, у той час як серед чоловіків – близько 8-10%.
• Найвищий рівень захворюваності спостерігається серед осіб віком 30-39 років.
• У середньому мігрень у світі спричиняє втрату понад 100 мільйонів робочих днів щороку.

В Україні повноцінна статистика щодо мігрені є обмеженою через недостатню кількість звернень до лікарів та хронічну недооцінку цього діагнозу. За оцінками неврологів, близько 10-12% українців мають симптоми, характерні для мігрені, але лише невелика частина з них проходить правильну діагностику та отримує ефективне лікування. Особливо актуальною є проблема серед жінок працездатного віку: кожна четверта жінка у віці 25-45 років в Україні потенційно може мати напади мігрені, які знижують якість життя, продуктивність та можуть спричиняти емоційне вигорання.

На жаль, у суспільстві мігрень часто сприймають як перебільшення чи збільшену версію головного болю. Це спричиняє стигматизацію хворих, які змушені доводити реальність своїх страждань. Насправді, мігрень є одним із провідних неврологічних розладів за кількістю років, прожитих із інвалідністю. Хронічна форма мігрені (більше ніж 15 днів головного болю на місяць, із яких не менше 8 – із типовими ознаками мігрені) призводить до серйозного порушення соціального, професійного та особистого функціонування. Окрім фізичного болю, хворі часто мають підвищену тривожність, депресивні стани, порушення сну та зниження самооцінки.

Мігрень: причини

Мова йде не просто про наслідок одного дефекту чи однієї системи організму. Згідно з біопсихосоціальною моделлю, яка зараз вважається провідною у сучасній медицині, жодне захворювання не виникає лише через «біологічну несправність». Розвиток мігрені – це результат взаємодії трьох рівнів факторів: біологічних, психологічних і соціальних.

Біологічні причини мігрені

Мігрень має чітко виражений спадковий компонент. Якщо один із батьків страждає на мігрень, то ризик у дитини становить близько 40%, якщо обидва – більше 70%. Це пов’язано з мутаціями у генах, що відповідають за іонні канали та нейрональну збудливість. Наприклад, при рідкісній формі – сімейна геміплегічна мігрень – виявлено мутації у генах CACNA1A, ATP1A2 та SCN1A.

Серотонін – важлива речовина, яка регулює судинний тонус, біль і настрій. У людей із мігренню спостерігається нестабільність серотонінових шляхів: під час нападу рівень серотоніну різко падає, що спричиняє розширення судин мозку та активацію больових рецепторів. Також у людей із мігренню виявлена підвищена чутливість нейронів, особливо в потиличній ділянці, яка відповідає за зорові функції. Це пояснює появу аури – зорових порушень, які іноді передують нападу.

Ще одна важлива причина мігрені – гормональні коливання. У жінок напади часто пов’язані з фазами менструального циклу. Різке зниження естрогенів перед менструацією є одним з потужних тригерів. Також може посилюватись мігрень при вагітності, в період клімаксу чи після прийому гормональних препаратів.

Психологічні фактори

• Хронічний стрес.
• Тривожність і депресія.
• Перфекціонізм та підвищена відповідальність.

Багато пацієнтів із хронічною мігренню – це люди з високим рівнем внутрішньої вимогливості, складністю у вираженні емоцій, схильністю до пригнічення агресії або роздратування. Такий стиль реагування сприяє накопиченню психічного навантаження, що відображається через тіло.

Соціальні фактори

• Швидкий темп життя та перевантаження. Робота понаднормово, недосип, відсутність відпочинку формують постійне фізичне і психоемоційне напруження. Особливо небезпечні «розриви ритму»: наприклад, довгий сон у вихідні після недосипу в будні.
• Харчові та поведінкові тригери. Типовими зовнішніми факторами, що можуть «увімкнути» напад є вживання алкоголю (особливо червоного вина), шоколаду, копченостей, пропуск прийомів їжі, зневоднення.
• Відсутність соціальної підтримки з боку родичів, роботодавців чи медичної системи погіршує перебіг хвороби. 
• Відсутність доступу до якісної допомоги. У багатьох країнах, зокрема й в Україні, досі немає широкої доступності спеціалізованої допомоги для хворих на мігрень.

Біопсихосоціальна модель дозволяє побачити всю картину цілісно, де спадковість, хімія мозку, характер, спосіб життя і суспільні умови тісно переплітаються між собою. Саме тому ефективне лікування мігрені повинно бути інтегративним: враховувати не лише призначення медикаментів, але й психологічну підтримку, зміну стилю життя та покращення соціального оточення.

Симптоми

Неврологічний розлад характеризується цілим комплексом симптомів, які можуть з’являтись ще до початку болю, супроводжувати його або тривати після завершення нападу. Симптоматика варіативна, від людини до людини – індивідуальний «профіль мігрені». Проте існують чіткі ознаки, які дають змогу відрізнити мігрень від інших видів головного болю.

Мігрень зазвичай проходить у чотири послідовні фази:

• Продромальна (попередня) фаза.
• Аура (не у всіх).
• Фаза головного болю.
• Постдромальна (відновлювальна) фаза.

Продромальна фаза

Ця фаза починається за від кількох годин до двох діб до основного болю. Її симптоми часто ігноруються, хоча саме тут організм уже подає сигнали про наближення нападу.

Типові прояви:

• Зміни настрою: дратівливість, пригніченість або, навпаки, надмірна активність.
• Тривожність або внутрішній неспокій.
• Порушення концентрації.
• Відчуття втоми або, навпаки, гіперактивність.
• Підвищений або знижений апетит, особливо потяг до солодкого чи солоного.
• Часте позіхання.
• Скутість у шиї, плечах, потилиці.
• Підвищена чутливість до запахів, світла чи звуків ще до початку болю.

Фаза аури (зустрічається у 20-30% пацієнтів)

Аура – це тимчасові, оборотні неврологічні порушення, які виникають перед болем або на його початку. Вона триває від 5 до 60 хвилин.

Зорова аура – найчастіша:

• Мерехтливі вогники, зигзаги, плями.
• Тимчасове випадіння частини зору («темна пляма», тунельний зір).
• Перекручене або спотворене сприйняття об’єктів.

Чутлива (сенсорна) аура:

• Поколювання, оніміння в обличчі, пальцях рук або на язиці.
• Відчуття «повзання мурах», яке поширюється від однієї частини тіла до іншої.

Мовленнєва аура:

• Труднощі з добором слів.
• Розмитість або спотворення мови.
• Неможливість сконструювати речення.

Рідкісні форми:

• Слабкість у кінцівках (геміплегічна мігрень).
• Запаморочення, двоїння в очах (базилярна мігрень).

Фаза головного болю

Найболючіша і найвідоміша частина нападу. Може тривати від 4 годин до 72 годин без лікування.

Характер болю:

• Однобічний (але може змінювати сторону або бути двобічним).
• Пульсуючий, інтенсивний, пекучий.
• Посилюється при фізичному навантаженні (навіть підйом по сходах).
• Не проходить повністю після прийому звичайних анальгетиків.

Мігрень: де болить?

• Скронева ділянка – найбільш поширене місце болю.
• Орбітальна зона (навколо ока) – часто поєднується з сльозотечею, тиском у очах.
• Лоб (фронтальна зона) – тягнучий або пульсуючий біль в передній частині голови.
• Тім’яна область – може поширюватися до вуха або верхівки голови.
• Потилиця – рідше, але іноді починається з потилиці і мігрує вперед.
• Вся половина голови – від скроні через око, лоб, тім’я до потилиці.
• Шия та плече.

Супровідні симптоми:

• Нудота, іноді з блюванням.
• Фотофобія – неприйняття світла, бажання знаходитись у темряві.
• Фонофобія – підвищена чутливість до звуків.
• Пітливість.
• Тремтіння.
• Зміни температури тіла.
• Часте сечовипускання.
• Порушення сну.

Постдромальна фаза (після болю)

Після зникнення основного болю пацієнт ще тривалий час відчуває виснаження, психічну туманність або інші залишкові симптоми. Основні скарги: спустошення, втома, порушення концентрації, труднощі з мовленням, залишкова чутливість до світла чи звуку, відчуття «розбитості» в тілі, іноді – легкий головний біль, що не є типовим мігренозним. Ця фаза може тривати від кількох годин до 1-2 діб.

Частота та варіативність симптомів

У деяких пацієнтів мігрень виникає 1-2 рази на рік, у інших – щотижня або частіше. Є хронічна форма мігрені, коли симптоми присутні 15 і більше днів на місяць, із принаймні 8 днями, що мають типові ознаки мігрені. Симптоми можуть змінюватися з віком або на фоні гормональних змін. Також захворювання може нагадувати інсульт, епілепсію, пухлину мозку, кластерний головний біль . Тому не кожен сильний біль – це мігрень, але будь-який незвичний, різкий або новий симптом потребує консультації невролога.

У медичному центрі «Maimonides» в Івано-Франківську ви можете отримати всебічну допомогу при мігрені від досвідчених фахівців – невролога, психотерапевта чи клінічного психолога. Наші спеціалісти прекрасно розуміють, від чого з’являється мігрень і як допомогти пацієнтам. Ми працюємо як у форматі особистого прийому, так і онлайн, що особливо зручно для людей із частими нападами або для тих, хто живе далеко від великих міст і прагне зберегти конфіденційність. Наш підхід базується на сучасних клінічних протоколах та індивідуальному розумінні кожного випадку. Чим раніше звернутися по допомогу, тим більша ймовірність зменшити частоту та інтенсивність нападів, уникнути хронізації болю та покращити якість життя. Не відкладайте турботу про своє здоров’я – запишіться на консультацію просто зараз!

Прогноз

Прогноз при мігрені вважається загалом сприятливим, але багато в чому залежить від форми захворювання, частоти нападів і реакції на лікування. У більшості пацієнтів мігрень залишається стабільною або поступово зменшується з віком, особливо після 50 років. Водночас у частини людей можливий перехід у хронічну форму, коли напади стають частими і виснажливими. При регулярному контролі тригерів, дотриманні здорового способу життя та грамотному медикаментозному супроводі можна значно зменшити кількість і силу нападів. 

У дітей та підлітків прогноз часто кращий, але у дівчат після початку менструацій частота мігрені може зростати. Наявність супутньої депресії чи тривожних розладів може ускладнювати перебіг і потребує комплексного підходу. У невеликого відсотка хворих трапляються ускладнення, як наприклад, мігренозний статус чи мігренозний інсульт. Загалом, рання діагностика та персоналізований підхід до лікування істотно підвищують шанси на покращення якості життя.

Діагностика мігрені в Маймонідес

Важливо підкреслити: не існує специфічного аналізу чи інструментального тесту, який підтверджує мігрень. Мігрень – це клінічний діагноз, який встановлюється на основі ретельного збору анамнезу, аналізу скарг і динаміки нападів. Перший і головний крок – розмова з пацієнтом. Саме тут лікар-невролог отримує ключову інформацію:

• Локалізація болю.
• Характер.
• Інтенсивність.
• Тривалість.
• Частота.
• Наявність аури.
• Супутні симптоми.
• Тригери (зміни погоди, гормональні фази, їжа, стрес, недосип).
• Реакція на ліки (що допомагає, а що ні).

За Міжнародною класифікацією головного болю (ICHD-3) для встановлення діагнозу «мігрень без аури», пацієнт повинен мати щонайменше 5 нападів, які відповідають наступним критеріям:

• Тривалість 4-72 години.
• Щонайменше 2 з 4 ознак:
  • однобічність,
  • пульсуючий характер,
  • помірна або сильна інтенсивність,
  • посилення при фізичній активності.
• Щонайменше 1 з 2 супутніх симптомів:

Для «мігрені з аурою» додатково описуються особливості аури: зворотність, прогресивність, тривалість кожного симптому не більше години.

Хоча при типовій мігрені неврологічний статус не має відхилень, лікар проводить обов’язковий огляд для виключення ознак ураження мозку чи нервової системи: пальпація та перкусія голови (виключення синуситів, м’язового болю), перевірка черепних нервів, координаційні проби (щоб виключити мозочкові порушення), стан чутливості, м’язовий тонус, артеріальний тиск, частота серцебиття. Виявлення будь-яких неврологічних симптомів між нападами вимагає додаткового обстеження.

У переважній більшості випадків додаткові методи потрібні не для підтвердження мігрені, а для виключення вторинного головного болю (пухлина, інсульт, аневризма, гіпертензія тощо). Рекомендовані обстеження:

• МРТ головного мозку (при атиповій картині, новому або зміненому характері болю, підозрі на патологію ЦНС).
• КТ голови – менш інформативний, але може використовуватись в ургентних ситуаціях.
• МР-ангіографія судин мозку – при підозрі на аневризму чи судинні мальформації.
• ЕЕГ – при наявності в анамнезі аури, подібної до епілепсії.
• Аналізи крові (загальний, біохімія, ревмопроби) – для виключення запальних або метаболічних причин.
• Гормональний профіль – при підозрі на зв’язок із ендокринними порушеннями, зокрема у жінок.

Неймовірно корисний інструмент – щоденник головного болю, який пацієнт веде протягом щонайменше 1 місяця. Записуються:

• Дата і тривалість нападу.
• Інтенсивність (від 1 до 10).
• Попередні події або тригери.
• Прийняті препарати і їх ефективність.
• Наявність аури, супутніх симптомів.
• Можливі провокаційні фактори (стрес, погода, їжа, гормональні дні тощо).

Мігрень – це первинний головний біль, але якщо з’являються нові тривожні симптоми, потрібне негайне обстеження:

• Раптовий, найсильніший у житті біль («як удар блискавки»).
• Прогресивне посилення нападів.
• Біль після фізичного навантаження, сексу або кашлю.
• Поява болю у віці після 50 років.
• Наявність неврологічних симптомів поза нападом.
• Системні симптоми: гарячка, втрата ваги.
• Зміни свідомості, судоми, розлади мови чи руху.

Успіх у встановленні точного діагнозу залежить не лише від технічних методів, а насамперед від уважної розмови з пацієнтом, знання клінічних критеріїв і вміння побачити індивідуальний перебіг хвороби. У комплексі з ретельним спостереженням та співпрацею між пацієнтом і лікарем це дозволяє створити чітку діагностичну картину та сформувати ефективну стратегію лікування.

Мігрень: що робити?

Це хронічне неврологічне захворювання потребує комплексного, індивідуалізованого та етапного лікування. Сучасна медицина пропонує не лише «знеболення», а цілу систему ведення пацієнта: від зняття нападів до профілактики їх виникнення, змін способу життя та застосування новітніх таргетних препаратів.

Зняття мігренозного нападу

Це перший рівень терапії – швидке полегшення болю під час нападу. Основне правило: лікування має бути якомога раніше, бажано в першу годину від початку болю.

Препарати першої лінії:

• Триптани – золотий стандарт для мігрені. Вибір конкретного препарату залежить від швидкості дії, переносимості та тривалості ефекту. Діють на серотонінові рецептори, звужують розширені судини та блокують больові шляхи.
• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Ефективні при помірних нападах або на початку сильної мігрені.
• Препарати проти нудоти. Часто комбінуються з триптанами чи НПЗЗ при супутній нудоті та блюванні.

Що не рекомендується:

• Часте використання анальгетиків (парацетамол, комбіновані препарати) може призвести до лікарсько-індукованого головного болю.
• Використання судинозвужувальних ліків типу ерготамінів без контролю – застарілий метод.

Профілактика нападів

Застосовується, якщо напади трапляються ≥4 рази на місяць, вони тривають довго і важко піддаються купіруванню або якщо мігрень значно знижує якість життя.

• Антидепресанти (при тривожних або депресивних симптомах).
• Протиепілептичні препарати.
• Бета-блокатори (підходять пацієнтам з підвищеним тиском або тривогою).
• Антагоністи кальцію (частіше застосовуються при мігрені з аурою).

Таргетна терапія

Найпрогресивніший напрям у лікуванні мігрені – це моноклональні антитіла до CGRP (кальцитонінген-зв’язаного пептиду) – речовини, яка відіграє ключову роль у виникненні мігрені.

CGRP-інгібітори (т. зв. «антимігрень-ін’єкції»):

• Еренумаб (Aimovig).
• Фреманезумаб (Ajovy).
• Галканезумаб (Emgality).
• Ептинезумаб (Vyepti).

Як лікувати мігрень:

• Вводяться 1 раз на місяць (або раз у квартал). 
• Дуже добре переносяться. 
• Висока ефективність навіть при хронічній мігрені. 
• Не впливають на інші системи організму. 
• Утримують нападів менше ніж 4 на місяць у багатьох пацієнтів. 

На жаль, ці препарати наразі недешеві та не завжди доступні в Україні, але їх ефективність доведена в численних дослідженнях.

Ін’єкції ботулотоксину типу А (Botox)

Офіційно схвалені для лікування хронічної мігрені. Суть методу – введення ботулотоксину у 31 точку на голові та шиї кожні 3 місяці. Це знижує частоту та інтенсивність нападів та блокує передачу болю по нервових закінченнях. Мінімальні побічні ефекти при правильному виконанні. Підходить тим, у кого не працюють інші методи профілактики.

Немедикаментозні підходи

Сучасне лікування не обмежується таблетками. Що допомагає від мігрені додатково:

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):

• Навчання саморегуляції, управління стресом.
• Корекція поведінки у відповідь на біль.
• Робота з тривогою, перфекціонізмом, фіксацією на болю.

Нормалізація ритму життя:

• Регулярний сон.
• Харчування без пропусків.
• Уникнення тригерів (алкоголь, шоколад, глутамат, кофеїн).

Фізіотерапія та релаксаційні техніки:

• Біофідбек.
• Акупунктура.
• Масаж, остеопатія (як додатковий метод).

Лікування мігрені – це індивідуальна стратегія, яка повинна враховувати тип нападів, їх частоту, супутні стани та реакцію пацієнта на попередні терапії. Сучасні можливості дозволяють суттєво зменшити кількість нападів або навіть повністю контролювати хворобу. Успіх лікування значною мірою залежить від довіри до лікаря, регулярного спостереження та готовності пацієнта активно включитись у процес одужання.

Спеціалісти медичного центру «Маймонідес» в Івано-Франківську мають великий досвід роботи з неврологічними порушеннями, чудово знають, чому виникає мігрень і як з нею боротися. Ми добре розуміємо, наскільки виснажливою може бути ця патологія, впливаючи на працездатність, емоційний стан і повсякденне життя. У своїй роботі ми застосовуємо індивідуальний, міждисциплінарний підхід. У складних випадках залучаємо команду спеціалістів – невролога, психотерапевта, клінічного психолога – для створення оптимальної стратегії лікування. Доступні онлайн-консультації дають змогу отримати підтримку навіть тим, хто мешкає в іншому місті або почувається вразливо. Чим раніше почати лікування мігрені, тим більше шансів взяти її під контроль. Зверніться до нас саме зараз, і ми допоможемо вам повернути якість життя!