Рухові порушення

Рухові порушення – це широкий спектр станів, при яких ураження нервової системи призводить до зміни координації, сили, швидкості, плавності та точності рухів. Вони можуть бути наслідком хронічних нейродегенеративних хвороб, аутоімунних процесів, спадкових патологій, ушкодження опорно-рухової системи або уражень головного та спинного мозку.

Рухові порушення можуть проявлятись наступним чином:

• тремор (мимовільне тремтіння кінцівок чи голови);
• ригідність (підвищений м’язовий тонус, скутість рухів);
• брадикінезія (уповільненість рухів);
• гіперкінези (надмірні, неконтрольовані рухи);
• дистонія (болісні мимовільні скорочення м’язів, що призводять до викривлених поз);
• атаксія (порушення рівноваги та координації);
• м’язова слабкість;
• параліч або парез (часткова чи повна втрата рухів у певних частинах тіла);
• нестійка хода та труднощі з пересуванням;
• порушення дрібної моторики (ускладнення в точних рухах пальців, письмі, застібанні ґудзиків);
• мимовільні посмикування м’язів (фасцикуляції, тики);
• постуральна нестабільність (неможливість утримати рівновагу в стоячому положенні).

До розділу рухових порушень належать:

• Паркінсонізм (включно з хворобою Паркінсона та вторинними формами).
• Розсіяний склероз.
• Хореї, атетози та дистонії.
• Спастичні та паралітичні синдроми.
• Атаксії та порушення координації.
• Міопатії та нейропатії з моторними проявами.
• Синдроми після інсульту та травм мозку, які порушують контроль рухів.

Рухові порушення не завжди проявляються одноманітно; одна і та ж хвороба може поєднувати симптоми слабкості, спастичності та неконтрольованих рухів. Часто пацієнти одночасно мають когнітивні, мовні або сенсорні порушення, що ускладнює повсякденне життя. Своєчасна оцінка неврологом дозволяє встановити точний діагноз, визначити прогресування та планувати подальше спостереження.

Хто хворіє частіше

• Хвороба Паркінсона: зазвичай вражає людей віком від 55 років і старше, чоловіки хворіють трохи частіше, ніж жінки.
• Розсіяний склероз: частіше діагностується у молодих дорослих (20-40 років), жінки хворіють у 2-3 рази частіше за чоловіків.
• Спадкові та рідкісні рухові синдроми: можуть проявлятися у дитячому або юнацькому віці, залежно від генетичної мутації.
• Атаксії та вторинні рухові порушення: можуть з’являтися у будь-якому віці, особливо після травм, інсультів або нейродегенеративних процесів.

Статистика

Серед людей старшого віку рухові порушення зустрічаються досить часто. Наприклад, близько 1-2% осіб у віці 60+ живуть із хворобою Паркінсона. Розсіяний склероз діагностовано приблизно у 2,8 мільйона людей у світі. Після перенесеного інсульту проблеми з рухами виникають майже у третини, а в тяжчих випадках – майже в половини пацієнтів. В Україні щороку фіксують понад 10 тисяч нових випадків паркінсонізму та ще 8-10 тисяч – розсіяного склерозу. Особливу групу складають пацієнти після інсультів: від 40 до 60% з них мають стійкі рухові розлади, які впливають на якість життя.

Чому виникають рухові порушення?

Рухові порушення мають багатофакторне походження. Сучасний підхід неврології враховує біологічні, психологічні та соціальні чинники, які взаємодіють між собою та впливають на розвиток симптомів.

Біологічні чинники:

• Нейродегенеративні процеси: руйнування нейронів у підкіркових структурах мозку (наприклад, при хворобі Паркінсона, хворобі Гентінгтона).
• Аутоімунні ураження нервової системи: демієлінізація у розсіяному склерозі.
• Інсульти та ішемічні ураження мозку: порушення кровопостачання, що призводить до паралічів та спастичних синдромів.
• Травми центральної або периферичної нервової системи (черепно-мозкові травми, травми спинного мозку, компресійні ушкодження).
• Генетичні мутації та спадкові синдроми: деякі форми атаксії, хореї та дистоній мають чітку спадкову природу.
• Метаболічні та ендокринні порушення: цукровий діабет, порушення щитоподібної залози, дефіцит вітамінів і мікроелементів, що впливають на нервові та м’язові функції.
• Інфекційні та запальні процеси (менінгіти, енцефаліти, постінфекційні ураження нервової системи).

Психологічні чинники:

• Хронічний стрес – призводить до спазмів м’язів, порушення координації рухів та посилення тремору.
• Тривожні розлади та депресія – знижують мотивацію до рухової активності, що може погіршувати прояви слабкості та нестійкості.
• Психологічна травма та посттравматичні стани – впливають на контроль рухів та координацію, можуть викликати «психогенний параліч» чи спазми.
• Синдром хронічної втоми та порушення сну – погіршують швидкість реакцій, тонус м’язів, увагу під час рухів.

Соціальне середовище і спосіб життя мають величезний вплив на прояви рухових порушень. Низька фізична активність, обмеження у доступі до реабілітаційних програм, ізоляція, стресові умови роботи або життя у несприятливому середовищі можуть посилювати симптоми. Відсутність підтримки родини чи громади зменшує мотивацію до активної реабілітації, що підсилює прогресування рухових проблем. Також фактором є рання діагностика та доступ до медичної допомоги: в регіонах із обмеженим доступом до неврологів рухові порушення часто стають більш вираженими через пізній початок лікування.

У медичному центрі «Maimonides» в Івано-Франківську ми допомагаємо пацієнтам поступово відновлювати рухливість, зменшувати прояви м’язової скутості, тремору чи порушень координації та знову відчувати свободу в тілі. Наші лікарі-неврологи добре знають, наскільки серйозно рухові розлади впливають на якість життя, тому застосовують сучасні підходи до їх корекції: від індивідуальних програм фізичної та рухової реабілітації до інноваційних немедикаментозних методик підтримки.

Ми працюємо як під час особистих консультацій у клініці, так і онлайн. Це особливо зручно для тих, кому складно пересуватися або хто потребує регулярної підтримки вдома. Під час прийому невролог ретельно оцінює ваш стан, визначає ступінь рухових обмежень і складає персоналізовану програму відновлення. Чим швидше ви звернетеся, тим вищі шанси зберегти самостійність, уповільнити прогресування розладів та уникнути серйозних ускладнень.

Не відкладайте турботу про своє здоров’я – зробіть перший крок до відновлення рухливості вже сьогодні. Запишіться на консультацію до невролога та отримайте професійну підтримку на шляху до більш активного й незалежного життя!

Основні діагнози, що входять до категорії «рухові порушення»

• Хвороба Паркінсона
  • Це нейродегенеративне захворювання, при якому відбувається загибель дофамінпродукуючих нейронів у чорній субстанції мозку, що порушує контроль рухів.
  • Характеристика: розвивається поступово, спочатку проявляється незначним тремором і уповільненими рухами, поступово з’являється ригідність м’язів та порушення координації.
  • Симптоми: тремор у спокої, скутість м’язів, уповільненість рухів (брадикінезія), нестійка хода, зміни постави та міміки.
  • Тривалість та перебіг: прогресує роками, симптоми посилюються поступово, але пацієнт може залишатися частково самостійним протягом тривалого часу.
  • Тип допомоги: медикаментозна підтримка, фізична та рухова реабілітація, логопедична та психологічна допомога, навчання родини.
• Розсіяний склероз
  • Це хронічне аутоімунне захворювання, при якому імунна система руйнує мієлінові оболонки нервових волокон у головному та спинному мозку, порушуючи передачу нервових імпульсів.
  • Характеристика: має епізодичний перебіг із періодами загострень та ремісій, прояви можуть змінюватися з часом.
  • Симптоми: спастичність, слабкість кінцівок, порушення координації, тремор, нестійка хода, порушення зору та сенсорні розлади.
  • Тривалість та перебіг: хвороба прогресує поступово, у багатьох пацієнтів тривалі періоди стабільності чергуються із загостреннями.
  • Тип допомоги: фізіотерапія, реабілітаційні програми, контроль симптомів і підтримка психоемоційного стану.
• Атаксія
  • Це синдром, що характеризується порушенням координації рухів через ураження мозочка або його зв’язків.
  • Характеристика: може бути спадковою або набутою (травми, інсульт, нейродегенеративні процеси), проявляється нестійкістю ходи та неточністю рухів.
  • Симптоми: нестійка хода, тремтіння рук при точних рухах, труднощі з письмом та використанням дрібних предметів, порушення рівноваги.
  • Тривалість та перебіг: прогресує залежно від причини; спадкові форми розвиваються поступово, набуті можуть проявлятися раптово.
  • Тип допомоги: фізична та координаційна реабілітація, адаптація побуту, психологічна підтримка, навчання компенсаційних стратегій.
• Дистонії
  • Це неврологічний розлад, що проявляється неконтрольованими м’язовими скороченнями, які викликають скручування або ненормальні пози частин тіла.
  • Характеристика: може бути локальною (наприклад, кривошия) або генералізованою, хронічною, часто має прогресуючий перебіг.
  • Симптоми: мимовільні скорочення м’язів, спазми, неконтрольовані рухи, труднощі з виконанням звичних дій, зміни постави.
  • Тривалість та перебіг: симптоми можуть наростати поступово, викликаючи поступову втрату рухової точності та обмеження самостійності.
  • Тип допомоги: фізична терапія, спеціальні тренування, медикаментозна підтримка та навчання пацієнта технікам компенсації.
• Наслідки інсульту (постінсультний парез)
  • Це рухові порушення, що виникають після ішемічного або геморагічного ураження мозку, внаслідок чого частина тіла втрачає силу або контроль.
  • Характеристика: може проявлятися однобічною слабкістю, спастичністю або частковою втратою рухів; часто супроводжується порушеннями координації та рівноваги.
  • Симптоми: парези або паралічі кінцівок, спастичність, нестійка хода, труднощі з дрібною моторикою, порушення мови та чутливості.
  • Тривалість та перебіг: симптоми можуть частково відновлюватися під час реабілітації, але залишкові порушення часто зберігаються тривалий час.
  • Тип допомоги: фізична та мовна реабілітація, адаптація побуту, психологічна підтримка пацієнта та родини.

Діагностика рухових порушень в Маймонідес

Коли пацієнт звертається зі скаргами на тремор, слабкість, спастичність або порушення координації, завдання невролога – точно визначити причину рухових порушень, їх характер та ступінь вираженості. Це дозволяє скласти план спостереження та реабілітації.

Первинна консультація та неврологічний огляд:

• Збір анамнезу: лікар розпитує про початок симптомів, їхній перебіг, спадковість, травми або інсульти, спосіб життя, професійну діяльність.
• Неврологічне обстеження: оцінка м’язового тонусу, сили, рефлексів, координації, постуральних реакцій, ходи, дрібної моторики та балансу.
• Оцінка моторної функції у побуті: лікар спостерігає за виконанням пацієнтом простих дій (підйом по сходах, ходьба, письмова активність, одягання).

Стандартизовані тести та шкали:

• Unified Parkinson’s Disease Rating Scale – оцінка тяжкості симптомів при паркінсонізмі.
• Модифікована шкала Ашворса – оцінка ступеню спастичності м’язів.
• Тести на координацію та рівновагу: пальце-носова проба, ходьба по прямій лінії, тести на швидкість та точність рухів рук.
• Функціональні опитувальники – оцінюють вплив рухових порушень на повсякденну активність.

Також при рухових порушеннях призначаються інструментальні методи, серед яких найпоширенішими є МРТ головного мозку та спинного мозку, КТ головного мозку, УЗД судин голови та шиї, електроміографія (ЕМГ) та нейропсихологічні тести. Із лабораторних та додаткових обстежень: аналізи крові для виявлення дефіциту вітамінів, порушень обміну речовин, інфекцій або ендокринних проблем, спинномозкова пункція при підозрі на аутоімунні або запальні процеси, а також оцінка функції щитоподібної залози та інших органів, що впливають на моторні здібності.

Невролог рекомендує повторні огляди та тести через певні проміжки часу (зазвичай 6-12 місяців) для оцінки прогресування рухових порушень та корекції терапевтичного плану.

Сучасні методи лікування

Лікування рухових порушень завжди комплексне, поєднує медикаментозні, фізіотерапевтичні, психологічні та інноваційні методи.

Медикаментозна підтримка:

• Препарати при паркінсонізмі – інгібітори допаміноксидази, леводопа та дофамінові агоністи для нормалізації рухових функцій.
• Судинні та нейропротекторні засоби – покращують кровопостачання мозку та підтримують нейрони.
• М’язові релаксанти та антиспастики – для зменшення спастичності при розсіяному склерозі чи постінсультних станах.
• Протисудомні та антихореїчні препарати – при дистоніях та хореї для контролю неконтрольованих рухів.

Фізична та рухова реабілітація при рухових порушеннях включає цілий комплекс методик, спрямованих на відновлення сили, гнучкості та координації. Пацієнтам призначають лікувальну фізкультуру та фізіотерапевтичні процедури, які допомагають зміцнити м’язи, покращити поставу та відновити ходу. Особлива увага приділяється розвитку дрібної моторики: вправи для письма, користування столовими приладами чи виконання точних рухів руками поступово повертають людині впевненість у побутових навичках. Додатково застосовуються спеціальні вправи на рівновагу та баланс, що дозволяють краще контролювати рухи та зменшують ризик падінь.

Важливу роль відіграє і когнітивна та психологічна підтримка. За допомогою психологічних методик формується мотивація до регулярної рухової активності, що напряму впливає на успіх відновлення. Пацієнтам і їхнім родинам надається кваліфікована психологічна допомога, яка допомагає адаптуватися до нових обмежень, зменшити емоційне навантаження та підтримати віру в поступове відновлення.

Інноваційні методи при рухових порушеннях:

• Транскраніальна магнітна стимуляція (TMS) – активує ділянки мозку, відповідальні за контроль рухів.
• Транскраніальна стимуляція постійним струмом (tDCS) – покращує нейронні зв’язки та координацію рухів.
• Нейрофідбек-терапія – тренує мозкову активність для контролю рухів та зменшення тремору.
• Експериментальні методи (стовбурові клітини, нові нейропротектори та генно-терапевтичні технології).

Адаптація повсякденного життя є важливим етапом відновлення пацієнтів із руховими порушеннями. Для зручності та безпеки використовуються спеціальні допоміжні засоби, наприклад, тростини, ходунки, ортопедичні пристрої чи спеціальні інструменти для письма та побутових дій. Це дозволяє людині зберігати незалежність і поступово відновлювати навички самообслуговування. 

Велику роль відіграє навчання близьких: родина отримує поради, як правильно допомагати пацієнту в щоденних рухових активностях, щоб не лише полегшити догляд, а й стимулювати розвиток залишкових функцій. Водночас важливою складовою є соціальна активність – участь у групах реабілітації, клубах або спільнотах підтримки, де люди можуть спілкуватися, ділитися досвідом та отримувати додаткову мотивацію для рухової активності й психологічного відновлення.

У медичному центрі «Маймонідес» в Івано-Франківську пацієнти отримують всебічну допомогу при рухових розладах, що проявляються у вигляді слабкості м’язів, тремору, сповільненості рухів, проблем з координацією чи порушень ходи. Наші неврологи працюють у тісній співпраці з реабілітологами та фізіотерапевтами, застосовуючи комплексний підхід: від детального обстеження та встановлення причин рухових обмежень до складання персоналізованої програми відновлення з подальшим довготривалим супроводом. Для тих, кому важко відвідувати клініку, доступні також дистанційні консультації.

На сайті ви знайдете корисну інформацію про різні прояви рухових порушень – від легких змін у ході чи дрібній моториці до серйозних станів, що ускладнюють самостійність у побуті. Ми пояснюємо, які симптоми не можна ігнорувати, як проходить діагностика у невролога та які сучасні методи лікування допомагають відновити рухливість і знизити ризик ускладнень.

Якщо ви або ваші близькі помітили труднощі з рухами, не варто зволікати. Чим раніше розпочнеться лікування, тим більше шансів повернути активність, зберегти незалежність і покращити якість життя. Зробіть перший крок вже сьогодні – запишіться на прийом до наших спеціалістів!