Дистимія – це хронічний розлад настрою, який часто називають «прихованою депресією». Людина з дистимією не перебуває в глибокій депресії, але постійно відчуває пригніченість, втому, апатію та знижену самооцінку. Симптоми тривають роками, а іноді – й десятиліттями, що поступово виснажує психіку та знижує якість життя. Діагноз може бути встановлений, тільки якщо розлад продовжується не менше 2-х років (це важливий діагностичний критерій).
У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) цей стан був відомий під назвою «дистимія». Однак у наступному виданні, МКХ-11, його перейменували на «дистимічний розлад» (код 6A72). Сам термін «дистимія» запропонував психіатр Роберт Спітцер, щоб замінити застаріле визначення «невротична депресія» або «депресивний невроз».
Найчастіше розлад виникає в молодому віці, хоча його початок можливий і в середньому, а інколи навіть у літньому віці. Часто людина роками живе з цим станом, не отримуючи правильного діагнозу. Якщо дистимічний розлад проявляється ще в дитинстві, то людина може сприймати свої депресивні симптоми як частину власного характеру, через що не розповідає про них ні лікарям, ні близьким. Діагностика ускладнюється ще й тим, що дистимія нерідко поєднується з іншими психічними розладами, які можуть маскувати її основні симптоми.
Причини дистимії
Дистимія – це складний хронічний розлад настрою, який формується під впливом різних факторів: біологічних, психологічних та соціальних. Якщо розглядати її через призму біопсихосоціальної моделі, можна побачити, як ці аспекти взаємодіють, створюючи ґрунт для розвитку затяжної пригніченості та емоційного виснаження.
Біологічні фактори
- Дисбаланс нейромедіаторів. Доведено, що дистимія пов’язана з порушенням обміну серотоніну, дофаміну та норадреналіну – речовин, які регулюють емоційний стан. При цьому рівень серотоніну часто знижений, що призводить до пригніченості та нестачі відчуття задоволення.
- Генетична схильність. Якщо у сім’ї є випадки депресивних або психічних розладів, ризик розвитку дистимії зростає. Деякі люди від народження мають особливості роботи мозку, які роблять їх більш вразливими до затяжних депресивних станів.
- Порушення регуляції стресу. У людей із дистимічним розладом спостерігається гіперактивність осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники (ГГН-вісь), що призводить до постійного підвищеного рівня кортизолу – гормону стресу. Це викликає хронічну втому, розлади сну та знижену стійкість до стресових ситуацій.
Психологічні фактори
Люди з дистимією розладом схильні до хронічного песимізму, самокритики та відчуття власної незначущості. З дитинства або під впливом травматичних подій вони формують переконання по типу «Я недостатньо хороший», «Світ несправедливий», «Я ніколи не буду щасливим».
Емоційне або фізичне насильство, нестача батьківської уваги, гіперконтроль або, навпаки, байдужість у ранньому віці можуть закласти основу для розвитку дистимічного розладу. Такі люди часто виростають із відчуттям емоційної нестабільності та схильністю до тривалого переживання негативних подій. Також більш вразливою роблять людину перфекціонізм, схильність до постійного аналізу своїх дій, підвищена тривожність та недовіра до світу.
Соціальні фактори
- Хронічний стрес та соціальний тиск. Вимоги сучасного суспільства (продуктивність, успішність, постійний гарний настрій) часто призводять до емоційного вигорання. Дистимія може бути наслідком багаторічного перевантаження без можливості повноцінного фізичного та емоційного відпочинку.
- Недостатня соціальна підтримка. Люди, які не мають міцних стосунків із близькими, друзями або підтримуючого середовища, частіше страждають від дистимічного розладу. Відсутність емоційної взаємодії посилює відчуття самотності та безнадії.
- Фінансові труднощі, нестабільність у житті. Тривалий економічний або соціальний стрес (безробіття, нестабільна робота, низький рівень доходів) значно підвищує ризик розвитку дистимічного розладу.
Біопсихосоціальна модель пояснює, що дистимія виникає не через один конкретний фактор, а через їх сукупність. Наприклад, людина з генетичною схильністю та низьким рівнем серотоніну, яка виросла в сім’ї з емоційно холодними батьками, може «зустрітися» з хронічною депресією у підлітковому віці. Якщо додати до цього постійний стрес, перевантаження на роботі та відсутність підтримки, то цей розлад настрою з великою ймовірністю збережеться протягом усього життя, якщо не вжити заходів.
Якщо патологію виявити вчасно та підібрати ефективне лікування, можна значно покращити емоційний стан, підвищити рівень енергії та стабілізувати настрій. У нашому медичному центрі «Maimonides» ви можете отримати консультацію психіатра, невролога або клінічного психолога як особисто, так і в онлайн-форматі, що дозволяє звернутися по допомогу незалежно від вашого місцезнаходження. Раннє виявлення дистимічного розладу дає можливість розробити індивідуальну стратегію терапії та запобігти розвитку важчих депресивних розладів у майбутньому.
Симптоми дистимії
Дистимічний розлад характеризується стійким відчуттям пригніченості, яке триває не менше двох років (1 рік для дітей та підлітків) і проявляється більшу частину дня протягом більшості днів. Людина може описувати свій стан як постійний сум або пригнічення, а оточуючі помічають змучений або навіть плаксивий вигляд. У дітей та підлітків при дистимії замість класичної пригніченості часто спостерігається підвищена дратівливість.
Окрім тривалого зниженого настрою, у людини можуть проявлятися інші симптоми, які нагадують депресивний епізод, хоча зазвичай вони менш виражені:
- Втрата інтересу або радості навіть від тих занять, які раніше приносили задоволення.
- Проблеми з концентрацією, увагою або прийняттям рішень.
- Занижена самооцінка, почуття провини або власної нікчемності.
- Відчуття безнадійності щодо майбутнього.
- Порушення сну.
- Проблеми з апетитом.
- Постійна втома або нестача енергії.
Можливі короткі періоди покращення, але вони ніколи не тривають понад два місяці поспіль. Хоча деяким людям із дистимією вдається підтримувати відносно нормальне функціонування, це відбувається лише завдяки величезним зусиллям. Хронічна депресія часто призводить до проблем у стосунках, зниження продуктивності на роботі, соціальної ізоляції та загального відчуття незадоволеності життям.
Дистимія: прогноз
Без лікування ризик розвитку великого депресивного епізоду зростає у 75% випадків. Крім того, люди з дистимічним розладом частіше мають проблеми у соціальному та професійному житті через хронічну втому, низьку самооцінку та втрату мотивації. З правильним лікуванням значне покращення настає у більшості пацієнтів. Симптоми можуть зменшитися або повністю зникнути, особливо якщо терапія комбінована (медикаменти + психотерапія + зміна способу життя).
Фактори, які покращують прогноз:
- Раннє звернення по допомогу.
- Підтримка сім’ї та близьких.
- Відсутність супутніх психічних розладів.
- Готовність до активної участі в терапевтичному процесі.
Діагностика
Психіатр або клінічний психолог детально розпитує про симптоми, їх тривалість та інтенсивність. Особливу увагу приділяють тому, як давно пацієнт почав відчувати хронічну пригніченість і чи були в його житті періоди повного полегшення симптомів. При дистимічному розладі важливо проаналізувати можливі стресові фактори, сімейну історію депресивних розладів, пережиті травматичні події, рівень соціальної підтримки та загальний спосіб життя пацієнта.
Оскільки дистимія має схожі симптоми з іншими психічними розладами, її потрібно відрізняти від:
- Великого депресивного розладу – при дистимічному розладі симптоми менш інтенсивні, але триваліші.
- Біполярного розладу ІІ типу – пацієнти з біполярним розладом мають періоди гіпоманії, тоді як при дистимії цього не спостерігається.
- Циклотимії – при циклотимії чергуються фази пригніченого настрою та піднесеного стану, тоді як при дистимічному розладі настрій стабільно знижений.
- Тривожних розладів (ГТР, соціальна фобія) – при дистимії переважає емоційна пригніченість, а при тривожних розладах – надмірне хвилювання та страх.
- Органічних уражень мозку (хвороби Паркінсона, деменції) – ці стани можуть супроводжуватися депресивними симптомами, тому потрібні додаткові дослідження.
Лікар може призначити аналіз крові для перевірки рівня заліза, вітаміну D, фолієвої кислоти та B12, обстеження щитоподібної залози, за необхідності – МРТ головного мозку або ЕЕГ, щоб виключити неврологічні захворювання.
Для об’єктивної оцінки симптомів використовуються стандартизовані опитувальники:
- Шкала депресії Бека (BDI-II) – оцінка рівня депресивних симптомів.
- Шкала Гамільтона (HDRS) – кількісна оцінка тяжкості розладу.
- Шкала Центру епідеміологічних досліджень депресії – дозволяє оцінити, наскільки довго зберігаються симптоми.
Для встановлення дистимічного розладу також важливо переконатися, що симптоми не спричинені іншими станами, такими як:
- Ендокринні порушення, наприклад, гіпотиреоз, що може викликати апатію та втому.
- Побічна дія медикаментів – деякі препарати (наприклад, бензодіазепіни) можуть спричиняти подібні до депресії симптоми.
- Синдром відміни психостимуляторів або інших речовин, що впливають на центральну нервову систему.
Як боротися з дистимією?
Лікування базується на поєднанні медикаментозної терапії, психотерапії та зміни способу життя.
Медикаментозна терапія
Оскільки дистимія пов’язана з порушенням роботи нейромедіаторів, фармакотерапія допомагає врівноважити біохімічні процеси в мозку. Важливо не займатися самолікуванням і чітко слідувати дозуванню препаратів, які призначив спеціаліст. Використовуються селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, серотонін-норепінефринові інгібітори, атипові антидепресанти, трициклічні антидепресанти (у важких випадках).
Психотерапія
Ефективність психотерапії при дистимічному розладі доведена численними дослідженнями. Вона допомагає людині змінити негативні переконання, покращити емоційну регуляцію та навчитися боротися з хронічним відчуттям пригніченості.
- Когнітивно-поведінкова терапія – найефективніший метод. Допомагає виявити автоматичні негативні думки та змінити їх на більш конструктивні.
- Психодинамічна терапія – допомагає знайти глибинні психологічні причини дистимічного розладу (наприклад, невирішені дитячі травми або проблеми самооцінки).
- Інтерперсональна терапія – працює над покращенням стосунків із людьми, що важливо, оскільки соціальна ізоляція погіршує симптоми.
Зміна способу життя
Людина з дистимією не може просто змусити себе бути щасливою, але певні зміни у щоденному житті значно покращать її стан. Наприклад, регулярна фізична активність підвищує рівень ендорфінів, допомагає боротися з втомою та покращує сон. Важливо спати 7-9 годин щоночі, оскільки порушення сну посилює симптоми розладу. Також слід звернути увагу на збалансоване харчування, тому що дефіцит вітамінів (особливо B12, D, фолієвої кислоти) може посилювати пригнічений настрій.
Корисною буде соціальна активність. Навіть невеликі кроки до спілкування з людьми можуть допомогти вийти з ізоляції. При бажанні можна також використовувати практики усвідомленості (майндфулнес, медитацію).
Важливо розуміти, що дистимія – це розлад, який не проходить сам по собі, але його можна успішно контролювати. Сучасна медицина пропонує ефективні методи лікування, що допомагають людям позбутися хронічного пригнічення, відновити життєву енергію та повернути відчуття радості. Головне – не ігнорувати симптоми та вчасно звернутися по допомогу.
У медичному центрі «Maimonides» ми допомагаємо пацієнтам із дистимією та іншими розладами настрою, підбираючи індивідуальне лікування з урахуванням особливостей кожного випадку. Тут вам завжди готові допомогти кваліфіковані лікарі. Ви можете звернутися до нас за консультацією як очно, так і онлайн – зручно, швидко і без зайвих турбот. Наша команда спеціалістів створює комфортні умови для кожного пацієнта, гарантуючи високу конфіденційність. Важливо пам’ятати, що здоров’я вашої душі так само важливе, як і фізичне.