Гіперсомнія

Гіперсомнія – це порушення сну, яке характеризується надмірною сонливістю протягом дня, навіть за умови достатньої тривалості нічного сну. Це не просто втома чи бажання поспати після важкого дня. Мова йде про хронічний стан, коли людині складно підтримувати пильність упродовж дня, і вона часто відчуває непереборну потребу заснути у невідповідних ситуаціях: на роботі, під час розмови, за кермом тощо. 

Цей розлад належить до групи порушень, де найвідомішими є ідіопатична гіперсомнія та нарколепсія (https://maimmc.com/dorosle-viddilennya/psyhiatriya/narkolepsiya/). У деяких випадках гіперсомнія виникає вторинно, як симптом інших хвороб, наприклад депресії, розладів щитоподібної залози або після перенесених інфекцій, травм головного мозку.

На відміну від простої втоми або реактивної сонливості, що виникає після недосипу, гіперсомнія не проходить після відпочинку. Люди з цим порушенням можуть спати 10-14 годин на добу і все одно прокидатися з відчуттям розбитості, сонливості та затуманеного розуму. Денні епізоди сну часто короткотривалі, але не дають полегшення. Крім цього, пацієнти з гіперсомнією можуть страждати на когнітивні порушення, повільну реакцію, знижену концентрацію, дратівливість і проблеми з пам’яттю.

Ще одна характерна особливість гіперсомнії – труднощі з ранковим пробудженням. Людині важко прокинутись навіть після сигналу будильника, пробудження може тривати годину і більше. Цей стан іноді називають «сном-інерцією» або «сонною інтоксикацією».

Хто частіше страждає на гіперсомнію?

Найчастіше гіперсомнія починає проявлятись у молодому віці – між 15 та 30 роками. Жінки і чоловіки хворіють приблизно однаково, хоча за деякими даними жінки частіше звертаються по допомогу, що може свідчити про незначну перевагу в поширеності серед жінок. Є дані, що люди з підвищеним індексом маси тіла, хронічними психоемоційними навантаженнями або з розладами настрою мають вищий ризик розвитку гіперсомнії. Також підвищений ризик спостерігається у людей, які працюють у змінному графіку або мають порушення циркадного ритму (https://maimmc.com/dorosle-viddilennya/psyhiatriya/porushennya-czirkadnogo-ritmu-snu/).

Статистика в Україні та світі

Статистика щодо гіперсомнії доволі фрагментарна, оскільки діагностика цього розладу потребує спеціалізованих досліджень, а сама хвороба часто плутається з іншими розладами або залишається недіагностованою. За різними оцінками, симптоми хронічної надмірної сонливості має від 4% до 6% дорослого населення. Ідіопатичну гіперсомнію виявляють приблизно у 0,01-0,02% людей. Нарколепсія, що є окремою формою гіперсомнії, трапляється в 1 з 2000 осіб.

В Україні:

• Офіційна статистика щодо гіперсомнії відсутня, але за даними українських сомнологів, близько 5% звернень до спеціалістів зі сну пов’язані саме з денними епізодами сонливості.
• Через недостатню обізнаність серед лікарів первинної ланки та пацієнтів, багато випадків залишаються недіагностованими або помилково лікуються як депресія, хронічна втома чи неврастенія.

Хронічна сонливість не лише знижує якість життя, а й становить небезпеку. Наприклад, під час водіння, роботи з технікою або при виконанні завдань, що вимагають концентрації. Люди з нелікованою гіперсомнією вдвічі частіше потрапляють у дорожньо-транспортні пригоди. Більше того, гіперсомнія може бути «маскою» для серйозніших порушень сну або неврологічних захворювань, тому її не можна ігнорувати.

Причини

Гіперсомнія – складне порушення, яке не має єдиної причини. Її виникнення розглядають у межах біопсихосоціальної моделі, яка дозволяє краще зрозуміти, чому у різних людей розвивається цей стан. За цією моделлю, розвиток гіперсомнії є результатом взаємодії біологічних, психологічних і соціальних чинників, які впливають на механізми сну, нервову систему, емоційну стабільність і спосіб життя.

Спершу розглянемо біологічні причини сонливості. Є наукові докази, що деякі форми гіперсомнії (особливо нарколепсія) мають спадковий компонент. Виявлено зв’язок між певними генами головного комплексу гістосумісності (HLA) та підвищеним ризиком надмірної сонливості. У людей, чиї родичі першого ступеня мали гіперсомнію, ризик підвищений у кілька разів.

Однією з ключових біологічних причин також є порушення балансу нейротрансмітерів, відповідальних за цикли сну і неспання – в першу чергу, гістаміну, орексину (гіпокретину), дофаміну та серотоніну. Наприклад, дефіцит орексину тісно пов’язаний із нарколепсією, а низький рівень гістаміну – із загальною гіперсомнією.

Деякі люди мають вроджені або набуті порушення біологічного годинника. У таких випадках навіть нормальна тривалість сну не дає відчуття бадьорості. Також немалу роль відіграють мозкові травми і хвороби. Черепно-мозкові травми, запальні процеси (наприклад, енцефаліт), новоутворення в області гіпоталамуса або стовбура мозку можуть порушити регуляцію сну і спричинити симптоми гіперсомнії. Деякі хронічні хвороби (ендокринні порушення, апное сну, розсіяний склероз, гепатити, ниркова недостатність) можуть викликати вторинну гіперсомнію через метаболічну або токсичну дію на мозок.

Психологічні чинники:

• Хронічний стрес.
• Тривожні та депресивні розлади (часто проявляються не лише безсонням, але й гіперсомнією, особливо при атиповій формі депресії).
• Порушення емоційної регуляції (люди, які не вміють ефективно справлятись з емоціями, можуть несвідомо «тікати у сон» як спосіб уникнути реальності або впоратися зі стресом).
• Деякі типи темпераменту (наприклад, меланхолічний або тривожно-уникаючий).

Соціальні та поведінкові причини:

• Нерегулярний режим сну (сучасний темп життя, робота у нічні зміни, нічне навчання, використання ґаджетів до пізньої ночі, розлади циркадного ритму).
• Соціальна ізоляція. Сон у таких випадках стає своєрідним способом уникнення порожнечі.
• Залежності. Вживання алкоголю, заспокійливих, опіоїдів або антигістамінних препаратів може спричинити надмірну сонливість.

Симптоми

Гіперсомнія – це глибоке порушення сну, що супроводжується надмірною денною сонливістю, яка не проходить після відпочинку і значно знижує якість життя. Симптоми можуть варіюватися від ледь помітної млявості до повної нездатності залишатися бадьорим протягом дня.

Непереборна денна сонливість

Найтиповіший і ключовий симптом гіперсомнії. Людина постійно відчуває потребу прилягти або задрімати, навіть якщо спала вночі 8-10 годин і більше. Сонливість виникає в будь-який час доби: на роботі, під час навчання, за кермом, під час розмови чи прийому їжі. Пацієнти часто описують це як «неможливо тримати очі відкритими» або «наче мозок повільно вимикається».

Довгий нічний сон (10-14 годин)

Не дивлячись на тривалість сну, пробудження не приносить відчуття бадьорості. Людина встає розбитою, знесиленою, часто зі скаргами на важку голову або туман у свідомості. В деяких випадках можуть спати навіть 18-20 годин на добу.

Складність ранкового пробудження

Навіть після тривалого сну пробудження при гіперсомнії дуже важке, супроводжується дезорієнтацією, запамороченням та дратівливістю. Часто потрібен не один будильник і не одна спроба, щоб повністю прокинутись. Декому потрібні години, щоб увійти в ритм. Це явище називають сонною інерцією, і воно характерне саме для гіперсомнії.

Короткі денні дрімоти, які не освіжають

На відміну від здорових людей, у яких короткий денний сон (20-30 хв) дає заряд енергії, у людей із гіперсомнією денний сон не приносить полегшення. Навпаки, після дрімоти виникає ще більша сонливість, іноді навіть головний біль або сплутаність думок.

Постійна втома і зниження енергії

Людина відчуває себе виснаженою впродовж дня, навіть якщо фізично не навантажувалася. Будь-яка розумова або емоційна активність швидко викликає втому, тому пацієнти часто відмовляються від соціальних контактів, активності чи спорту.

Уповільнене мислення і зниження концентрації

Когнітивні функції при гіперсомнії значно страждають. Мислення стає повільним, важко зосередитися, з’являється забудькуватість, труднощі з прийняттям рішень. Це схоже на те, що спостерігається при депресії або після безсонної ночі, але виникає регулярно.

Погіршення настрою, дратівливість, соціальна відстороненість

Невдоволення собою, сором за постійну втомленість, звинувачення у лінощах з боку близьких – усе це призводить до тривоги, пригніченого настрою, іноді навіть до розвитку депресії. Люди з гіперсомнією часто уникають спілкування та замикаються в собі.

Провали в пам’яті та мікросон

Інколи трапляються непомітні короткі епізоди засинання (на кілька секунд або хвилин), які називають мікросном. Людина може не усвідомити, що заснула, але відчуває свою «відсутність» або втрату фокусу. Це дуже небезпечно під час керування транспортом чи при роботі з технікою.

Автоматична поведінка

Іноді пацієнти можуть виконувати дії на автоматі. Наприклад, продовжують писати або ходити, але потім не пам’ятають цього. Це ще один прояв гіперсомнії, який нагадує напівсонний стан.

Суб’єктивні скарги, які часто кажуть пацієнти з гіперсомнією:

• Наче сон мене не заряджає, а виснажує.
• Я встаю, але ніби не прокидаюсь.
• Мозок працює, як у повільному режимі.
• Після обіду починається найгірше, я засинаю на ходу.
• Я знаю, що повинен бути бадьорим, але тіло не слухається.

Симптоми гіперсомнії значно впливають на всі сфери життя: працездатність, стосунки, самопочуття, безпеку. Це не просто звичка багато спати, а складне порушення, яке потребує уваги та розуміння. Правильне розпізнавання ознак – перший крок до покращення якості життя та повернення енергії.

Лікарі медичного центру «Maimonides» в Івано-Франківську спеціалізуються на діагностиці та лікуванні гіперсомнії. Ми прекрасно розуміємо, як важко щодня боротися з постійною сонливістю та втратою енергії. Наша команда – це досвідчені неврологи, психіатри та психологи, які індивідуально підходять до кожного пацієнта, враховуючи не лише фізіологічні особливості, а й його життєву історію, наповнену багатьма втраченими годинами сну, емоційними викликами та спробами впоратися з проблемою самостійно. Ми гарантуємо повну конфіденційність і підтримку на кожному етапі лікування. Консультації доступні як у нашій клініці в Івано-Франківську, так і онлайн. Не залишайте свою втому без уваги – запишіться на консультацію вже сьогодні!

Прогноз

Прогноз при гіперсомнії залежить від її форми, тривалості симптомів та наявності супутніх захворювань. У багатьох випадках при правильному підході до діагностики й лікування вдається значно покращити якість життя пацієнта. Якщо гіперсомнія вторинна – наприклад, пов’язана з апное чи депресією – її симптоми можуть зникнути після усунення основної причини.

Ідіопатична форма має більш стійкий перебіг, але і тут можливе зменшення денних проявів за допомогою медикаментозної та поведінкової терапії. Важливо навчитися керувати денним режимом, уникати тригерів та забезпечити стабільний графік сну. Без лікування гіперсомнія може прогресувати, викликаючи проблеми в особистому, професійному та соціальному житті. Загалом, раннє виявлення та міждисциплінарний підхід дають позитивні результати у більшості випадків.

Діагностика гіперсомнії в Маймонідес

Діагностика гіперсомнії – складний, поетапний процес, який вимагає ретельного аналізу способу життя пацієнта, особливостей сну, наявності супутніх захворювань та виключення інших порушень, що можуть викликати схожі симптоми. Оскільки надмірна сонливість може мати десятки можливих причин, ключовим завданням діагностики є визначити природу розладу, його тривалість, контекст виникнення та біологічні механізми, що лежать в основі.

Діагностика завжди починається з ґрунтовної розмови з пацієнтом. Лікар розпитує:

• коли вперше з’явилась надмірна сонливість;
• скільки годин пацієнт спить у середньому;
• чи бувають денні дрімоти, скільки вони тривають;
• чи є труднощі з пробудженням;
• чи трапляються мікросон або автоматична поведінка;
• які супутні симптоми спостерігаються (головний біль, депресія, апатія, дратівливість, зниження концентрації тощо);
• чи приймає людина ліки, вживає алкоголь, кофеїн, наркотичні речовини.

Також обов’язково оцінюється історія хронічних захворювань, травм голови, психічного стану.

Пацієнту часто пропонують упродовж 1-2 тижнів записувати:

• коли він лягає спати;
• скільки часу потрібно, щоб заснути;
• як часто прокидається вночі;
• коли прокидається зранку;
• чи спить удень, як довго;
• суб’єктивну оцінку якості сну.

Це дозволяє виявити реальні закономірності та виключити банальні причини сонливості, наприклад, хронічний недосип.

Для об’єктивізації симптомів застосовують спеціальні опитувальники:

• Шкала Епворта – найпоширеніший інструмент, який оцінює, наскільки ймовірно пацієнт засне у різних життєвих ситуаціях (за кермом, під час розмови, на роботі тощо). Бали понад 10 свідчать про клінічно значущу сонливість.
• Fatigue Severity Scale – дозволяє відрізнити сонливість від загальної втоми.
• Beck Depression Inventory або PHQ-9 – допомагають виключити або виявити супутню депресію.

Перш ніж підозрювати гіперсомнію як первинний розлад, лікар має виключити вторинні причини, пов’язані з іншими хворобами. Для цього призначають загальний аналіз крові, біохімію крові, гормональний профіль (ТТГ, Т3, Т4, кортизол), тести на наркотики або медикаментозну інтоксикацію, якщо є підозра.

Полісомнографія – це золотий стандарт для дослідження сну. Полісомнографія проводиться вночі у спеціалізованій лабораторії. Вона дає змогу оцінити тривалість сну, латентність (за скільки часу засинає), кількість пробуджень, фази сну, наявність апное, хропіння, рухових порушень, насичення крові киснем (сатурацію). Це дослідження дає змогу виключити обструктивне апное сну, яке дуже часто є причиною вторинної гіперсомнії.

MSLT – тест на латентність сну. Проводиться на наступний день після полісомнографії. Людина лягає спати кілька разів протягом дня (зазвичай 4-5 спроб через кожні 2 години). Вимірюється:

• Середній час засинання: якщо менше ніж 8 хвилин, є надмірна сонливість.
• Кількість входжень у REM-фазу: якщо REM настає менш ніж за 15 хвилин у 2 або більше пробах, можливе підозріння на нарколепсію.

У складних або неясних випадках можуть бути призначені:

• аналіз на HLA DQB1*06:02 (генетичний маркер нарколепсії);
• визначення рівня гіпокретину-1 у спинномозковій рідині (при підозрі на нарколепсію типу 1);
• дослідження ЦНС при підозрі на постінфекційні або аутоімунні ураження мозку.

Діагностика гіперсомнії – це не один аналіз чи процедура, а комплексний діагностичний маршрут, що поєднує клінічну бесіду, об’єктивне тестування, інструментальні дослідження та іноді навіть генетику. Вона потребує уважності, терпіння та досвіду з боку лікаря й активної участі пацієнта. Точна діагностика дозволяє не лише підтвердити сам факт гіперсомнії, а й зрозуміти її причину, механізми та потенційно виліковний характер.

Гіперсомнія: лікування

Це поетапна робота, яка передбачає виявлення причини розладу, корекцію способу життя, усунення супутніх факторів і, якщо потрібно, використання медикаментів. Усі ці етапи мають бути індивідуально підібрані, адже гіперсомнія може бути як самостійним розладом, так і наслідком інших проблем.

Усунення вторинних причин

Першим і ключовим кроком у терапії є виключення або лікування захворювань, які можуть викликати надмірну сонливість. Якщо виявлено:

• апное сну – призначається CPAP-терапія (пристрій, що підтримує дихання під час сну);
• депресія – проводиться медикаментозне та психотерапевтичне лікування;
• ендокринні порушення (гіпотиреоз, цукровий діабет) – корекція гормонального балансу;
• медикаментозна або наркотична сонливість – скасування/заміна препаратів.

У багатьох випадках саме усунення фонової причини призводить до зникнення симптомів гіперсомнії без додаткової терапії.

Медикаментозне лікування

Медикаментозні засоби використовуються здебільшого при ідіопатичній гіперсомнії, нарколепсії або у випадках, коли інші методи не дають ефекту. Основна мета – підвищити рівень бадьорості вдень, зменшити інерцію пробудження та покращити функціонування мозку. Основні групи препаратів – стимулятори центральної нервової системи. Модафініл вважається «золотим стандартом» для лікування надмірної денної сонливості, зокрема при нарколепсії та ідіопатичній гіперсомнії.

Також лікар може призначити препарати для покращення фази пробудження. У деяких випадках застосовують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, як допоміжний метод, якщо гіперсомнія поєднується з депресивними симптомами. Призначення медикаментів має проводитись виключно лікарем-сомнологом або неврологом, оскільки деякі препарати мають серйозні побічні ефекти та протипоказання.

Інші види терапії

Регуляція сну:

• Створення чітко фіксованого режиму сну і пробудження, навіть у вихідні.
• Повна відмова від денного сну або, навпаки, планові короткі дрімоти (до 20 хв), якщо вони реально допомагають.
• Контроль тривалості нічного сну (8-9 годин оптимально).

Гігієна сну:

• Відмова від екранного часу за 1,5-2 години до сну.
• Темна, прохолодна, тиха спальня.
• Відсутність кофеїну, алкоголю, нікотину після 15:00.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає усвідомити та змінити шкідливі шаблони мислення («я лінивий», «я не справляюся»), навчитися розпізнавати ранні сигнали втоми, будувати здорові щоденні звички. Особливо ефективна у поєднанні з медикаментозною терапією та у випадках, коли гіперсомнія супроводжується тривогою або депресією.

Фізична та розумова активність:

• Помірне фізичне навантаження (ходьба, плавання, йога) допомагає підтримувати енергію вдень і покращує якість сну.
• Короткі розумові навантаження (головоломки, читання, інтерактивна робота) стимулюють мозок залишатись активним.
• Світлотерапія – вплив яскравого світла вранці може «запустити» біологічний годинник та зменшити сонливість.

Психологічна та соціальна підтримка

Пацієнтам із гіперсомнією важливо пояснити: це не лінь і не слабкість, а реальний неврологічний розлад. Роз’яснення для родини, колег або вчителів щодо суті хвороби часто знижує соціальну напругу і покращує адаптацію. Групи підтримки або індивідуальна психотерапія допомагають справлятися з емоційними наслідками хвороби.

Лікування гіперсомнії – це багатокомпонентний процес, який потребує зусиль як від лікаря, так і від самого пацієнта. Воно може включати медикаменти, психотерапію, зміни способу життя та роботу з оточенням. Головне – не миритися з постійною втомою та не ігнорувати симптоми: при правильно підібраній терапії можна суттєво покращити функціонування, настрій і повернути собі активне життя.

Лікарі медичного центру «Маймонідес» в Івано-Франківську мають значний досвід у роботі з порушеннями сну, зокрема з гіперсомнією. У нашій клініці застосовується індивідуальний підхід, що включає глибоку діагностику та комплексну підтримку, спрямовану на покращення якості сну та денного функціонування. Ми працюємо над стабілізацією режиму, зменшенням факторів, що посилюють сонливість, та психологічною підтримкою. У складніших випадках до процесу долучається мультидисциплінарна команда: неврологи, психіатри, психотерапевти. Також доступні онлайн-консультації для тих, хто не може звернутися особисто. Зв’яжіться з нами саме зараз, і ми допоможемо повернути енергію та контроль над своїм днем!