ГТР (генералізований тривожний розлад) – це психічний розлад, основною ознакою якого є надмірна, постійна і важко контрольована тривога, що триває щонайменше декілька місяців і стосується різних сфер життя. Людина тривожиться не про щось одне. Тривога охоплює все: здоров’я, роботу, близьких, майбутнє, фінанси, катастрофи, навіть ті речі, які ще не сталися і, можливо, ніколи не стануться. Цей стан буквально виснажує людину.
У звичайних життєвих обставинах, коли людина стикається зі смутком чи труднощами, їй зазвичай вдається впоратись із переживаннями без серйозних наслідків. Але при генералізованому тривожному розладі цей механізм дає збій: тривожність набуває хронічного характеру і перестає бути керованою. Людина втрачає здатність самостійно справлятися з емоційним напруженням. Замість цього її свідомість постійно перебуває у стані очікування лиха.
Генералізований тривожний розлад має певні закономірності: жінки стикаються з ГТР приблизно вдвічі частіше, ніж чоловіки. Хоча за статистичними даними поширеність генералізованого тривожного розладу становить близько 2-3%, реальні показники можуть бути вищими. Дослідження Національної програми з вивчення психічного здоров’я (NMHS, 2016 р.) показало, що середній рівень поширеності тривожних розладів серед населення становить 2,57%. У групі підвищеного ризику виявилися жінки, особи віком 40-59 років і жителі великих міст.
До того ж близько 60% осіб із тривожними розладами мають певний ступінь інвалідності, пов’язаної з психічним чи фізичним станом. Ще один тривожний факт – дуже високий рівень самовільного припинення лікування: майже 83% пацієнтів не завершують терапію, що значно знижує ефективність будь-яких медичних втручань.
Генералізований тривожний розлад: причини
Цей розлад формується на основі поєднання трьох вимірів: біологічного, психологічного і соціального. Саме їхній комплексний вплив створює підґрунтя для розвитку ГТР. Модель розвитку: біологічна вразливість + індивідуальні переживання і стиль мислення + умови життя та вплив середовища.
Біологічні чинники генералізованого тривожного розладу:
- Генетична схильність. Люди, в родині яких були тривожні розлади, мають вищий ризик захворіти. Ймовірно, передаються гени, що впливають на роботу системи «стрес-відповіді» (гіпоталамус – гіпофіз – наднирники).
- Нейрохімічний дисбаланс. У хворих на ГТР часто фіксують знижений рівень серотоніну, дофаміну, ГАМК. Це ті речовини, які регулюють настрій, рівень тривоги та збудження.
- Підвищена активність мозкових структур. Зокрема, мигдалеподібного тіла – ділянки мозку, що відповідає за розпізнавання загрози. Вона у людей із генералізованим тривожним розладом надто чутлива й постійно сигналізує про небезпеку навіть там, де її немає.
- Порушення сну і біоритмів. Хронічний недосип та зміщення циркадних ритмів поглиблюють тривожність і роблять нервову систему більш вразливою.
До психологічних чинників розвитку відносять ранні психологічні травми, наприклад, токсичне виховання, жорстока критика в дитинстві, емоційна відсутність батьків чи насильство. Також генералізований тривожний розлад часто з’являється у людей, схильних до катастрофізації та гіперконтролю.
Соціальні чинники:
- економічна нестабільність;
- війна;
- життя в містах із високим рівнем шуму й тиску;
- вплив соціальних мереж (постійне порівняння себе з іншими, інфопростір, що насичений катастрофічними новинами);
- відсутність підтримки;
- професійне вигорання.
Симптоми тривоги також може посилювати вживання кофеїну, наркотичних речовин та деяких медикаментів.
Генералізований тривожний приклад являється прикладом того, наскільки глибоко взаємопов’язані наш організм, розум і соціальний простір. І саме тому підхід до лікування має бути комплексним: медикаменти, психотерапія, зміна стилю життя, підтримка з боку близьких. Усе в цьому переліку має велике значення. Своєчасне виявлення генералізованого тривожного розладу та правильно обрана терапія допомагають суттєво покращити якість життя більшості пацієнтів.
У медичному центрі «Maimonides» ви маєте змогу пройти очну або онлайн-консультацію у фахівців: психіатра, невролога чи клінічного психолога. Це особливо зручно для тих, хто мешкає далеко від великих міст, має обмежений час або надає перевагу конфіденційності й спокійній атмосфері. Рання діагностика тривожного розладу допомагає запобігти хронізації стану, уникнути ускладнень і повернути собі внутрішній баланс. Зробити перший крок – це вже частина одужання.
Генералізований тривожний розлад: симптоми
Цей патологічний стан проявляється не лише суб’єктивними переживаннями, а й фізіологічними, когнітивними та поведінковими симптомами.
Психоемоційні симптоми
Основний прояв генералізованого тривожного розладу – хронічне, надмірне відчуття тривоги. Вона наявна щодня, протягом 6 місяців чи навіть більше. Тривога не обмежується однією сферою життя (людина хвилюється за все і за всіх). Часто виникає без якоїсь чіткої причини, з’являється на «порожньому місці». Пацієнти описують свій стан як «тривога без кінця», «постійне очікування чогось поганого». Людина усвідомлює свою тривожність, але не може її контролювати. Виникає феномен так званого «ментального жування», тобто постійне обмірковування однієї й тієї ж ситуації
Когнітивні симптоми
- Порушення концентрації уваги. Людина швидко втрачає зосередженість, їй складно виконувати складні завдання
- Скарги на загальмованість, розсіяну голову, відчуття «розбитості», незважаючи на повноцінний сон.
- Схильність до катастрофізації, перебільшення загроз.
- З’являються установки типу «краще підготуватися до гіршого», «раптом щось трапиться».
Фізичні симптоми
При генералізованому тривожному розладі проявляються у наступному:
- М’язова напруга в зоні шиї, плечей, щелепи, спини.
- Біль у м’язах.
- Розлади сну.
- Пришвидшене серцебиття, відчуття «перебоїв» у серці.
- Пітливість.
- Сухість у роті.
- Тремор.
- Нудота.
- Біль у животі.
- Зміни апетиту.
- Схильність до синдрому подразненого кишечника.
- Загальне відчуття втоми, виснаження.
Поведінкові симптоми
На фоні генералізованого тривожного розладу людина намагається уникати діяльності або відповідальності, відкладає важливі справи, бо боїться, що не впорається. Може уникати соціальних ситуацій. З’являється гіперконтроль і нав’язливі перевірки, наприклад, людина часто повертається, щоб перевірити двері, документи, повідомлення. Також для розладу характерна дратівливість, емоційна нестабільність, вибухові реакції, часті конфлікти.
Генералізований тривожний розлад має певні соціально-функціональні наслідки, які знижують якість життя людини. Вони проявляються в зниженні працездатності, погіршенні якості стосунків, підвищеному ризику розвитку коморбідних станів (депресія, панічний розлад, зловживання речовинами).
Прогноз
У більшості випадків при правильному підході прогноз при генералізованому тривожному розладі є сприятливим. Близько 50-60% пацієнтів за умови лікування досягають стійкого покращення вже впродовж перших 3-6 місяців. Ще 20-30% пацієнтів потребують тривалішого спостереження та адаптації терапії. Рецидиви можливі, особливо у стресових періодах, але вони здебільшого коротші та менш інтенсивні, ніж первинний епізод.
Що впливає на прогноз:
- Час виявлення розладу.
- Комплексне лікування.
- Особистісні ресурси.
- Соціальна підтримка.
- Наявність супутніх розладів.
Генералізований тривожний розлад – це стан, який потребує уваги, але не позбавляє людину шансу на спокійне життя. Зі своєчасною терапією, психоосвітою та особистим ресурсом більшість пацієнтів повертаються до звичного ритму – працюють, навчаються, будують стосунки, подорожують.
Діагностика
Перш за все, лікар запрошує пацієнта до розмови, під час якої дізнається, яка саме тривога виникає, чи є вона постійною, що її викликає, як довго триває, чи може пацієнт контролювати своє хвилювання, як ця тривога впливає на життя. Психіатра завжди цікавить функціональність: як пацієнт спить, працює, спілкується, чи відчуває втому, ізольованість, емоційне виснаження.
Для того щоб підтвердити діагноз генералізованого тривожного розладу, лікар орієнтується на міжнародно визнані критерії – МКХ-11 (ICD-11) або DSM-5. Це основні діагностичні системи, які задають чіткі рамки щодо того, які симптоми та протягом якого часу мають бути присутні. Окрім клінічного інтерв’ю, фахівець може використати психометричні інструменти, які допомагають об’єктивно оцінити інтенсивність, глибину та перебіг тривоги. Вони особливо корисні:
- на початку лікування – для фіксації вихідного стану;
- у процесі терапії – для відслідковування динаміки.
Найчастіше застосовуються такі шкали й опитувальники:
- GAD-7 (Generalized Anxiety Disorder Scale) – короткий тест на 7 пунктів, який дозволяє оцінити тяжкість тривоги.
- HAM-A (шкала Гамільтона для оцінки тривоги) – використовується в клінічній практиці, дозволяє лікарю оцінити як психічні, так і соматичні симптоми.
- HADS (шкала тривоги й депресії) – часто використовується в соматичних стаціонарах.
Ці інструменти не ставлять діагноз замість лікаря, але значно доповнюють загальну клінічну картину та допомагають побачити зміни, які пацієнт сам може не помічати.
Фізикальний та лабораторний огляд:
- Стан щитоподібної залози (аналізи на ТТГ, Т4, Т3).
- Рівень вітаміну B12, феритину (анемія або дефіцит можуть поглиблювати тривожність).
- Контроль кардіо-вегетативної симптоматики (перевіряється тиск, пульс, при необхідності – ЕКГ).
Після збору всієї необхідної інформації лікар може чітко визначити, чи має місце генералізований тривожний розлад (протокол лікування якого описаний нижче), оцінити його тяжкість, вплив на функціонування та необхідність терапії.
Генералізований тривожний розлад: лікування
ГТР зазвичай лікується амбулаторно, тобто без потреби госпіталізації. Виняток становлять ситуації, коли існує реальна загроза для самого пацієнта або його оточення, наявні тяжкі супутні психічні чи соматичні стани, втрата здатності до самообслуговування або відсутні необхідні умови для безпечної терапії вдома. У таких випадках розглядається можливість стаціонарного лікування у спеціалізованому закладі.
Комплексна терапія генералізованого тривожного розладу поєднує три основні напрямки:
- Медикаментозне лікування.
- Психотерапевтична робота.
- Психосоціальна підтримка.
Лікування відбувається поетапно, кожна стадія має свою ціль та тривалість. Перші 6 тижнів – це етап активної терапії. Вона спрямована на зменшення симптомів та відновлення базової стабільності. Наступний етап – стабілізаційний, який триває до 6 місяців. Його метою є укріплення досягнутого результату, корекція залишкових проявів та адаптація до повсякденного життя. Останній етап – профілактичний, від 6 до 12 місяців і більше. Спрямований на попередження рецидивів та розвиток стійкості до стресу.
Медикаменти
Препарати першої лінії – це засоби з доведеною ефективністю та сприятливим профілем безпеки. При генералізованому тривожному розладі ці ліки застосовують як базову терапію:
- Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Вони мають виражений анксіолітичний ефект без седативного компоненту, добре переносяться при довготривалому прийомі.
- Інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСіН). Частіше застосовуються при коморбідній депресії або втомі на фоні тривоги.
- Трициклічні та гетероциклічні антидепресанти. Використовуються рідше через побічні ефекти, але вони ефективні при резистентних формах.
- Парціальні агоністи 5-HT1a-рецепторів. Як альтернатива СІЗЗС, мають помірний анксіолітичний ефект, не викликають залежності.
Препарати другої лінії застосовуються у випадках непереносимості основних засобів або неефективності лікування:
- Атипові антипсихотики у низьких дозах.
- Інгібітори моноамінооксидази (МАО).
- Антигістамінні засоби (блокатори Н1-рецепторів).
За необхідності можуть бути призначені бензодіазепіни (не більше 2-4 тижнів) на етапі вираженої тривожності. При тривалому застосуванні не рекомендуються через розвиток толерантності та абстинентного синдрому.
Психотерапевтична допомога
Є обов’язковим елементом лікування генералізованого тривожного розладу, особливо на етапі стабілізації й профілактики рецидивів.
- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – найефективніша методика при ГТР, яка допомагає виявляти й змінювати тривожні переконання та поведінкові шаблони.
- Біхевіоральні техніки – поступове зниження уникання, навчання новим реакціям на тривожні стимули.
- Релаксаційні методики – дихальні вправи, м’язова релаксація, майндфулнес.
- Недирективна терапія – допомагає встановити емоційний контакт, зменшити почуття самотності, підтримати самооцінку.
Психосоціальна підтримка
З перших тижнів лікування важливо включати психоосвіту пацієнта та його близьких. Лікар пояснює природу тривоги, механізми лікування, очікувані результати. Люди з генералізованим тривожним розладом повинні відчути, що близькі не відносяться до цього патологічного стану з негативом, а розуміють і підтримують. Також лікар працює із пацієнтом над відновленням соціальних зв’язків і ролей, повернення до активного життя: роботи, хобі, фізичної активності. При необхідності навчає самодопомозі та веденню щоденника емоцій, побудові режиму дня, технікам подолання стресу.
У медичному центрі «Маймонідес» спеціалісти розуміють, наскільки виснажливим може бути стан постійної тривоги, та як лікувати генералізований тривожний розлад. Ми спеціалізуємося на діагностиці та терапії не тільки ГТР, а й споріднених тривожних станів. У центрі уваги – індивідуальний підхід. Залежно від інтенсивності симптомів, лікарі підбирають оптимальну терапевтичну стратегію.
У випадках помірних проявів перевага надається психотерапії (особливо когнітивно-поведінковій), психоосвіті, роботі зі способом життя та емоційною саморегуляцією. У більш складних або затяжних ситуаціях залучається мультидисциплінарна команда – психіатра, психолога, невролога, а за потреби й терапевта або соматичного спеціаліста.
Доступна також онлайн-консультація у форматі, зручному для вас. Конфіденційність, делікатність і фахова допомога – це наш пріоритет. За ефективністю така консультація не поступається очному прийому, що особливо важливо для тих, хто перебуває у віддалених регіонах або відчуває труднощі з візитом до клініки. Звертайтесь до нас у центр «Маймонідес» або скористайтесь онлайн-підтримкою, щоб разом крок за кроком знайти рішення, зупинити внутрішню тривожність та повернути собі емоційний баланс.