Розлад тривоги за здоров’я (соматоформний розлад, іпохондрія) – це різновид тривожного стану, який характеризується стійким, інтенсивним страхом серйозної хвороби, попри відсутність клінічних доказів на її користь. Людина, яка страждає на цей розлад, постійно прислухається до свого тіла, шукає «ознаки хвороби», інтерпретуючи навіть найдрібніші симптоми як загрозливі. Ні результати обстежень, ні переконання лікарів не зменшують цієї тривоги. Людина живе окремо від фактів.
Потрібно розуміти: турбота про власне здоров’я – це нормальне явище, особливо в умовах загроз, як, наприклад, пандемія COVID-19. Більшість людей у таких ситуаціях реагують адаптивно: дотримуються рекомендацій, звертаються до фахівців у разі потреби. Але при тривожному розладі за здоров’я реакція стає неправильною: тривога не зникає навіть тоді, коли загроза минає, або й не була реальною з самого початку.
Надмірна тривога проявляється частими зверненнями до медичних установ, вимогами нових обстежень, потребою в «другій» чи «третій» думці. Люди з розладом тривоги за здоров’я часто не довіряють результатам обстежень і сумніваються у висновках лікарів, навіть якщо ті спираються на чіткі дані. Зрештою, ця надмірна зосередженість на своєму тілі і пошуки прихованої патології починають впливати не лише на психоемоційний стан, а й на стосунки з оточенням, працездатність та фінанси. Постійні візити до лікарів, оплата аналізів, втрачений робочий час – усе це формує замкнене коло тривоги та виснаження.
Причини
В основі розладу тривоги за здоров’я завжди лежить складне переплетіння вроджених схильностей, індивідуального досвіду та впливу середовища. Біологічні фактори – це вроджені або набуті нейробіологічні передумови, які створюють «ґрунт» для розладу:
- Генетична схильність до тривожності. В родинах, де є випадки тривожних чи обсесивно-компульсивних розладів, ризик розвитку розладу тривоги за здоров’я вищий.
- Порушення нейромедіаторного обміну, зокрема дисбаланс серотоніну та норадреналіну, який впливає на здатність регулювати страх, тривогу та нав’язливі думки.
- Гіперсенсорність. Дехто має підвищену здатність до відчуття змін у тілі (наприклад, серцебиття, спазм), що спричиняє швидке фокусування уваги на цих сигналах.
- Знижений поріг до соматичної настороженості. Організм налаштований помічати та перебільшувати звичні або нешкідливі тілесні відчуття.
Психологічні причини тривожного розладу за здоров’я:
- Перфекціонізм.
- Потреба в контролі.
- Катастрофізація мислення.
- Попередній медичний травматичний досвід.
- Невміння розпізнавати й виражати емоції.
- Нав’язливі думки.
Соціальні та культурні фактори – це зовнішні впливи, які формують стиль реагування на тілесні сигнали. Наприклад, якщо в родині надмірно опікувались здоров’ям або постійно говорили про хвороби, у дитини формується уявлення, що її тіло є джерелом постійної небезпеки. Також велике значення має медикалізація суспільства. Реклама, популяризація самодіагностики в інтернеті, велика кількість тривожного контенту у ЗМІ формують гіперувагу до здоров’я. Ще один можливий фактор – відкритий доступ до медичної інформації. Це відносно нове явище, коли надмірне читання медичних статей онлайн лише підсилює тривогу.
Механізм запуску розладу тривоги за здоров’я виглядає наступним чином. Припустимо: у людини є генетична схильність до тривоги (біологічний фактор), вона виросла в родині, де мама щотижня ходила до лікарів і лякала дітей хворобами (соціальний), та пережила втрату близького від раку (психологічний). Усе це формує глибоку установку, що хвороба може бути всюди, і треба постійно пильнувати. Як наслідок, навіть найменше тілове відчуття стає сигналом небезпеки, запускаючи тривогу, обстеження, сумніви і нову тривогу. Ось таке замкнене коло.
Цикли розвитку
Розлад тривоги за здоров’я має наступні цикли розвитку, які формуються у вигляді замкненого кола.
Цикл 1. Перше відчуття – перша тривога
Все починається з моменту, коли людина щось відчула. Здавалося б, звичайний фізіологічний сигнал, наприклад, бурчання в животі, поколювання в боці чи легке серцебиття після кави. У минулому вона могла просто проігнорувати це, посміятись або не звернути уваги. Але тепер – після серйозного стресу, втрати або тривалого напруження – в її мозку вже є фільтр тривоги, який підказує, що «це мабуть рак». З’являється страх, який викликає підвищену увагу до тіла. Кожен рух кишківника сприймається вже не просто як бурчання, а як можливий симптом онкопроцесу. Така інтерпретація запускає тривожну хвилю, яка посилює тілесні відчуття. І цикл замикається.
Цикл 2. Пошук доказів
Людина не може жити в цій невизначеності. Їй потрібне підтвердження або спростування. Вона починає читати медичні статті, форуми, історії хвороб. Але проблема в тому, що інтернет не дає чітких відповідей. Замість заспокоєння з’являється ще більше сумнівів. Чим більше людина читає, тим більше впізнає себе в чужих симптомах. Мозок автоматично починає фільтрувати всі тілесні сигнали. Наприклад, по типу «Це схоже на те, що писали в статті про рак підшлункової», “А ось це – симптом, про який згадував хворий на форумі». Уява працює в повну силу, і будь-яка думка підкріплює ще більше занепокоєння.
Цикл 3. Самоперевірки
У стані постійної тривоги людина починає перевіряти себе: пальпує живіт, міряє пульс, дивиться в дзеркало, чи склери не стали жовтими. І робить це по багато разів на день. Ці дії ніби трохи заспокоюють, але ненадовго. Зрештою, через часті дотики тіло починає реально боліти, але не через хворобу, а через механічну стимуляцію. Проте біль сприймається як доказ: «Ось, бачиш, усе ж таки розвивається рак». Усе глибше і глибше людина входить у замкнене коло. Є навіть клінічні випадки, коли пацієнти вдавались до самостійних ректальних обстежень, настільки були впевнені в наявності пухлини, і спричиняли собі фізичні пошкодження.
Цикл 4. Медичний «туризм»
Далі слідує звернення до лікаря, а іноді і до десятків лікарів. Людина з розладом тривоги за здоров’я проходить аналізи, УЗД, КТ, МРТ, біопсії. В результаті всі відповіді аналізів і досліджень без патологій, але тривога не минає, бо відсутність підтвердження не є спростуванням для хворого. А ще гірше, коли лікар, аби «не прогавити» щось, призначає повторне обстеження чи каже, що потрібно спостерігати. І тоді замість заспокоєння пацієнт отримає нові причини для тривоги, по типу, що якщо лікар хоче ще раз подивитися, значить, щось таки є. Так починається нескінченний обіг лікарень.
Цикл 5. Залежність від заспокоєння
Коли тривога досягає піку, людина звертається по підтримку до друзів, рідних, лікарів. І справді на мить настає полегшення. Але дуже швидко тривога повертається – і треба ще одна «доза» запевнень, що «все добре». Людина вчиться, що тільки заперечення хвороби зменшує страх. Виникає психологічна залежність від заспокоєння, але з кожним разом ефект слабшає. І коли хтось із оточення каже: «Та ти просто накручуєш себе», – це вже не працює, а викликає злість, образу, ще більше самотності.
Цикл 6. Уникнення й парадокси поведінки
Тривога настільки наростає, що людина починає уникати всього, що може нагадати їй про хворобу: новини, фільми, розмови про медицину. Але це уникнення позбавляє її можливості навчитися справлятись зі страхом. Уникаючи контакту з темою смерті, вона втрачає здатність до реалістичного сприйняття життя. Водночас вона обмежує активність: перестає бігати, підійматись сходами, їсти певні продукти, бо вірить, що це може погіршити її стан. Але від цього слабшає, а зниження тонусу та енергії сприймається як ще один доказ хвороби. Тобто стається парадокс – людина створює симптоми, яких боїться.
Цикл 7. Симптоми тривоги, які «вдають» хворобу
Найскладніше, це коли тілесні симптоми самої тривоги (пришвидшене серцебиття, сухість у роті, спазми, тремор, нестача повітря) людина інтерпретує як ознаки тяжкої інтоксикації або швидкоплинної хвороби. Таким чином тривога сама створює симптоми, які… підживлюють тривогу. І поки не розірвати цей цикл, людина залишатиметься в пастці.Якщо ви постійно відчуваєте тривогу за своє здоров’я, уважно прислухаєтесь до кожного тілесного відчуття, не знаходите спокою навіть після численних обстежень і лікарських запевнень, варто поставитися до цього серйозно. Надмірна зосередженість на можливій хворобі, нав’язливий страх «щось пропустити», нескінченні перевірки себе чи пошук симптомів в інтернеті можуть бути ознаками розладу тривоги за здоров’я. Своєчасна допомога спеціалістів може змінити хід подій. Наш медичний центр «Maimonides» у Івано-Франківську спеціалізується на діагностиці та лікуванні розладу тривоги за здоров’я. Досвідчені психотерапевти й лікарі допоможуть розпізнати справжні причини ваших переживань, обрати індивідуальну терапію та навчити знову довіряти власному тілу. Отже, не втрачайте час і зв’яжіться з нами саме зараз!
Симптоми
Цей тривожний розлад, симптоми якого можуть бути дуже різноманітними, завжди крутиться навколо ідеї важкого, часто смертельного захворювання. Людина має постійні нав’язливі думки про хворобу, впевнена, що в неї рак, лікарі просто щось не знайшли тощо. Незначні симптоми (наприклад, головний біль) одразу сприймаються як ознаки пухлини чи іншого тяжкого захворювання. З’являється недовіра до лікарів і результатів обстежень: навіть після нормальних аналізів людина вважає, що її неправильно обстежили або щось приховують. Пацієнт може роками «шукати» рак шлунку, змінюючи тільки назви підозрюваних хвороб. Він нав’язливо порівнює себе з іншими пацієнтами, вивчає історії хвороб у мережі.
Поведінкові симптоми розладу тривоги за здоров’я:
- Часті звернення до лікарів – людина «ходить» від сімейного до онколога, гастроентеролога, невролога, інфекціоніста тощо.
- Нав’язливі самоперевірки – пальпація живота, грудини, лімфовузлів, вимірювання тиску, температури, пульсу по десятки разів на день.
- Збирання медичної інформації – безкінечне читання про симптоми, форуми онкохворих, медичні сайти.
- Пошук заспокоєння – серед близьких, дзвінки лікарю поза графіком, запис на нове обстеження після кожного епізоду тривоги.
- Уникнення певних тем чи ситуацій – фільмів про хвороби, розмов про смерть, новин, лікарень, навіть святкувань.
Всередині постійно відчувається тотальна, фоново виснажлива тривога, відчуття приреченості та безнадії, дратівливість, злість, проблеми зі сном через нав’язливі думки або тілесний дискомфорт. З’являється плач, паніка, емоційне вигоряння, якщо тривога триває місяцями.
Фізичні симптоми тривожних розладів за здоров’ям:
- прискорене серцебиття;
- тиск у грудях;
- важко зробити вдих;
- нудота;
- спазми шлунку;
- діарея чи закрепи
- напруження м’язів;
- поколювання чи відчуття «мурашок»;
- слабкість та втома;
- тремтіння;
- відчуття «пухлини», «новоутворення», «ущільнення», що не підтверджуються при обстеженні.
Ці симптоми часто є проявами тілесної реакції на тривогу, але пацієнт не сприймає їх як такі.
Прогноз розладу тривоги за здоров’я
Все залежить від глибини розладу тривоги за здоров’ям, індивідуальних психологічних ресурсів, супутніх психічних станів, а головне – від того, чи отримує людина адекватну допомогу. Позитивному прогнозу сприяють раннє виявлення, психотерапія (особливо КПТ), прийняття діагнозу самим пацієнтом, підтримка з боку близьких та медичного персоналу, а також регулярна робота над навичками саморегуляції. У таких випадках розлад може або повністю зникнути, або перейти в контрольовану форму, яка не порушує повсякденне життя.
Діагностика розладу тривоги за здоров’я в Маймонідес
Спершу лікар збирає анамнез, тобто розмовляє з пацієнтом і дізнається при його спосіб мислення. Звертається увага на наступне:
- Частота звернень до лікарів з одного й того ж питання.
- Відсутність задоволення від результатів обстеження.
- Переоцінка тілесних симптомів.
- Повторюваність тем: наприклад, за останні роки пацієнт кілька разів переконаний у різних важких хворобах, але щоразу без підтвердження.
- Надмірна зосередженість на здоров’ї, що заважає повсякденному функціонуванню.
- Емоційні реакції: тривога, паніка, сльози, роздратування під час обговорення здоров’я.
Важливо, що лікар не ігнорує тілесні скарги пацієнта, навіть якщо є підозра на психогенний характер, а проводить базове обстеження: клінічний огляд, загальний аналіз крові, сечі, ЕКГ, за необхідності – УЗД, консультація вузького спеціаліста. Це необхідно, щоб переконати самого лікаря у відсутності органіки і щоб створити довіру у пацієнта. Але важливо чітко визначити межу між необхідним обстеженням і «медичним годуванням» тривоги, оскільки постійне призначення нових тестів лише посилює залежність.
Для підтвердження діагнозу розладу тривоги за здоров’ям використовуються міжнародні діагностичні критерії (DSM-5 / МКХ-11). Згідно з DSM-5, розлад тривоги за здоров’я діагностується при наявності:
- Постійної (мінімум 6 місяців) тривожності щодо наявності або розвитку тяжкого захворювання.
- Відсутності або мінімального рівня соматичних симптомів, які не пояснюють ступінь тривоги.
- Надмірної поведінки, пов’язаної зі здоров’ям: часті перевірки, звернення до лікарів, або навпаки – уникання медичної інформації.
- Порушення якості життя.
У МКХ-11 аналогічно: це тривожний розлад через хворобу, без об’єктивного підтвердження патології, з вираженим емоційним дистресом.
Для поглибленої діагностики доцільно використовувати:
- Шкалу тривоги за здоров’я (Health Anxiety Inventory, HAI).
- Whiteley Index – специфічну шкалу іпохондричних скарг.
- PHQ-9, GAD-7 – для оцінки супутньої депресії та генералізованої тривоги.
- Шкалу соматизації (SCL-90, BSI) – допомагає оцінити рівень тілесного фокусування.
Ці тести не є діагнозом, але допомагають об’єктивізувати скарги, а також відслідковувати динаміку під час лікування.
Як лікувати тривожний розлад за здоров’я
Лікування розладу тривоги за здоров’я вимагає терпіння, системного підходу й чіткої структури. Головна мета полягає не в тому, щоб довести, що людина здорова, а допомогти їй жити без постійної тривоги, навіть коли в тілі щось бурчить, тисне або поколює.
Психотерапія
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – золотий стандарт лікування тривожного розладу. Вона допомагає виявити автоматичні тривожні думки типу, замінити їх на реалістичні, поступово зменшити нав’язливі перевірки тіла та навчитися співіснувати з невизначеністю, не перевіряючи кожен симптом. Робота триває 10-20 сеансів. У складніших випадках – довше.
Інші методи:
- Мотиваційне інтерв’ювання – якщо пацієнт ще не готовий прийняти психотерапію.
- Терапія прийняття і відповідальності (ACT) – навчає приймати тривогу як частину життя, не намагаючись її «вимкнути».
- Психоосвіта – пояснення, як працює тривога, що таке тілесні симптоми тривожного розладу.
Медикаменти
Хоча медикаменти не виліковують сам розлад, вони можуть зменшити загальний рівень тривоги, покращити сон, концентрацію, знизити фізичні симптоми (тахікардію, спазми, тремор). Основні групи препаратів:
- Інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) – перший вибір.
- SNRIs (венлафаксин) – при супутній депресії або якщо SSRIs неефективні.
- Тимчасово – анксиолітики (бензодіазепіни) – лише короткий курс, під суворим контролем.
Зміна щоденних звичок
Ще один важливий принцип в лікуванні тривожних розладів за здоров’я – не лише думати інакше, а й поводитись інакше. Наприклад:
- зменшити кількість перевірок тіла – з 50 разів на день до 2 разів на тиждень;
- дотримуватися правил гігієни споживання інформації, тобто не читати медичні форуми безконтрольно;
- впровадити альтернативні реакції на тривогу, наприклад, не дзвонити лікарю, а зробити дихальну вправу або вийти на прогулянку;
- повернутися до нормального рівня активності (фізичної, соціальної, професійної).
Потрібно розуміти, що розлад тривоги за здоров’я не є вигадкою чи слабкістю, а представляє собою порушення способу мислення й реагування, яке глибоко вкорінюється у психіку й поведінку. Лікування вимагає часу, терпіння і довіри. Але з правильним підходом, поетапною роботою та особистісною підтримкою можна досягти ремісії, стабільності й повернення до повноцінного життя.
У медичному центрі «Маймонідес» в Івано-Франківську ми створили простір, де люди з розладом тривоги за здоров’я отримують не осуд, а розуміння. Наші спеціалісти – це досвідчені психотерапевти, психіатри та лікарі суміжних спеціальностей, які володіють сучасними доказовими підходами до діагностики й лікування цього стану. Ми розуміємо, наскільки виснажливо жити з постійним страхом за своє тіло. Тому в нашому центрі ви знайдете безпечне, підтримувальне середовище, де можна говорити відкрито. Тут поважають вашу чутливість, не применшують відчуття, і конфіденційність гарантується на кожному етапі взаємодії. Запишіться на консультацію саме зараз! Ми пройдемо цей шлях разом: від першого прийому до стабілізації й повернення до життя без нав’язливої тривоги. Ваше психічне благополуччя – наша спільна мета!